Форум сайтa pvz.in.ua

Вітаємо Вас на нашому форумі!
Сьогодні: 17 листопада 2018, 03:05

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: УНР 1919р. Київ чи Одеса? Одеса!
ПовідомленняДодано: 06 лютого 2017, 14:56 
Офлайн
Генеральний хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:45
Повідомлення: 940
Звідки: Волинь
Reputation points: 4

Add reputation pointSubtract reputation point
Стара Альтернатива від колеги Andersonа створена ще 2013-го, але так і не завершена :(
Вирішив розмістити на цьому форумі, можливо колись доопрацюється!


дана АІ не буде з того розряду мега позитивних України...вона скоріш спроба зрозуміти що чекатиме армію УНР та УГА в разі наступу на Одесу

Після переходу Галицької армії на терен «Великої» України з’явився реальний шанс для військ Дієвої армії УНР переломити ситуацію на свою користь. Річ в тому що протягом червня 1919 року ДА УНР досить успішно діяла проти більшовиків в західному Поділлі, були зайняти такі міста, як: Кам’янець-Подільський, Проскурів, Могилів-Подільський, Бар та ін. Однак у ворога були значні резерви, котрі він не гаючи часу, кинув проти українських військ…1 липня розпочалося успішне просування військ 1-ї укр..рад.дивізії на Проскурів, котрий був невдовзі зайнятий…6 числа зазнали поразки частини Запорозької групи (найбоєздатнішої частини армії), як результат фронт неупинно відкочувався на південь до тимчасової столиці УНР – Кам’янця…Лише титанічними зусиллями запорожців та дещо впорядкованих січовиків, вдалося зупинити ворога та зберегти терен для переходу через Збруч Галицької армії.
Дана армія мала у своєму складі 52 000 чоловік не рахуючи жіноцтво, дітей та інших цивільних, котрі пішли разом з військом з рідного краю. Дане військо сполучилося з 30 000 наддніпрянською армією, що дало майже подвійну перевагу над ворогом. Українське керівництво могло вибирати, яким чином задіювати галицькі підрозділи для розгрому ворога і в якому напрямі. Дійсно на той час питання напряму головного удару було як актуальним так і болючим. Галицьке керівництво виступало за наступ на Одесу для здобуття виходу до моря, тоді як Головний Отаман та ряд його наближених співчували плану наступу на Київ, як столицю України. Як відомо в дійсності було вибрано наступ на Київ і ми пам’ятаємо чим це завершилося…а що ж було б коли наступ повели б на Одесу? Це питання ми спробуємо тут розібрати…
Отже, в дійсності в період від переходу ГА через Збруч (16-18.07) до власне самого наступу(10.08 – взяття Вінниці, а в переддень Жмеринки), відбулися ряд важливих операцій, котрі слід згадати. В першу чергу це бої за посідання Проскурова та Старокостянтинова, який боронила сильна 1-ша дивізія червоних. На цей напрям було відразу спрямований весь корпус Вольфа(2-й). Спільно з січовиками та запорожцями вдалося повернути Проскурів(29.07). На сході ж точилися завзяті бої під Вапняркою. Тут 3-тя дивізія боролася з 45 стр. дивізією червоних. В районі Жмеринки знаходилися війська Київської групи от. Ю.Тютюнника та 2-га дивізія «Запорізька Січ» от. Божка; сюди ж стягувалися 1-й та 3-й галицькі корпуси. Взяття Вапнярки відкривало шлях на Одесу; Жмеринки – на Київ. Одначе для українських частин важливим було отримання контролю над обома вузлами.

Наведу дані стосовно чисельності військ більшовиків та армії соборної України.
Спочатку Галицька армія:
1-й корпус(полк. Микитка) – 225 старшин та 5 966 вояків(бойовий склад), при 57 гарматах, 173 кулеметах та 5481 рушниці;
2-й корпус(пполк. Вольф) – 212 старшин та 6290 вояків(б.с.), при 61 гарматі, 171 кулеметах та 5919 рушниць;
3-й корпус(пполк. Кравс) – 189 старшин та 5139 вояків(б.с.), при 28 гарматах, 103 кулеметах та 4253 рушниць.
Загалом: 626 старшин, 17 395 вояків, 146 гармат, 447 кулеметів та 15653 рушниці.

Це загальна сила Галицької армії. Тепер щодо союзної їй Дієвої армії УНР:
Волинська група(от. Бонч-Осмоловський) – 235 старшин, 1503 вояків, 14 гармат, 82 кулемета та 1931 рушниця;
Група Січових Стрільців(от. Коновалець) – 230 старшин, 2646 вояків, 63 гармати, 89 кулеметів, 4757 рушниць, 5 бронеавтомобілів;
Запорізька група(полк. Сальський) – 293 старшин, 2160 вояків, 37 гармат, 89 кулеметів, 3890 рушниць та 2 бронеавтомобіля;
Київська група(от. Тютюнник) – 86 старшин, 1368 вояків, 14 гармат, 27 кулеметів та 1627 рушниць;
3-тя Залізна дивізія(полк Удовиченко) – 100 старшин, 2446 вояків, 14 гармат, 101 кулемет, 4 000 рушниць;
9-та Залізнична дивізія(полк. Кудрявцев) – 84 старшин, 936 вояків, 12 гармат, 43 кулемета, 1189 рушниць.

Разом: 1028 старшин, 11 059 вояків, 154 гармат, 431 кулемет, 17 394 рушниць та 7 автопанцерок.
Тобто соборна армія могла розраховувати на 30 108 багнетів та шабель у своїй боротьбі проти ворога при 300 гармат, 878 кулеметів, 7 автопанцерок та 9 панцерних потягів.

Що ж мали більшовики у складі своєї 12-ї армії котра вела боротьбу як проти українських військ так і проти Денікіна, котрий наступав зі сходу. Дана армія складалася з:
44-ї стр. дивізії (фактично ще існувала паралельно 1-ша дивізія однак вона в вересні остаточно злилася з 44-ю, тому будемо вважати їх за одне ціле для зручності) – 545 командирів, 5 281 вояк, при 7 гарматах, 111 кулеметах;
45-ї стр. дивізії – 1157 командирів, 12 083 вояків, 35 гармат, 137 кулеметів;
47-а стр. дивізія – 728 командирів, 1760 вояків, 29 гармат, 18 кулеметів;
58-ма дивізія – приблизно 5 000 багнетів;
59-а стр. дивізія – 995 командирів, 11 685 вояків, 42 гармати, 270 кулеметів;
9-та кінна дивізія – 148 командирів, ~ 600 шабель, 5 гармат, 94 кулемета.
Разом: 3573 командирів, 31 409 багнетів та шабель, 630 кулеметів, 118 гармат та 13 бронепотягів.

Аналізуючи ці цифри можна дійти таких простих висновків: Соборна армія мала незначне відставання по багнетах та шаблях(особливо в багнетах, бо з кіннотою що в ДА УНР що в УГА було дуже погано. Її загальну кількість можна прийняти за 2 000, проти 2 500 в червоних), відчутну перевагу в кулеметах (2 до 3 на користь українців), майже потрійну перевагу в артилерії, повну в автопанцерках, та поступалися лише по панцерним потягам(9 проти 13).

В цій розвилці ми будемо відштовхуватися від 10 серпня. Все що було до цієї дати вважаємо таким яким було в РІ(окрім звісно планів командування про наступ на Одесу). Як розташовувалися частини Соборної армії на дану дату?
Волинська група була у резерві ШГО та поволі підтягувалася до Жмеринки;
Група СС – перебувала в боях на Старокостянтинівському напрямі проти головних частин 44-ї дивізії(див. 1-ша укр..рад.дивізія) спільно з 2 ГК;
Запорізька група – опанувала з боєм місто Вінницю та фронтом розгорнулася на північ в напрямку Калинівки;
Київська група – східніше Жмеринки з фронтом на південний-схід;
3-тя Залізна дивізія – ст. Вапнярка, проводить перегрупування до нових боїв;
9-та Залізнична дивізія – ст. Жмеринка, резерв;
1 ГК – Жмеринка. Готувався до відправки на Могилів-Подільський згідно указу ШГО;
2 ГК – Старокостянтинівський напрям. Бої з частинами 44-ї дивізії;
3 ГК – Жмеринка. Готовився до відправки на Вапнярку для зміни 3-ї дивізії;
1-ша бригада УСС – Кам’янець-Подільський, резерв ШГО.

Дислокація «червоних»:
44-та дивізія – Старокостянтинів-Шепетівка-Бердичів, важкі бої проти 2 ГК та СС-ів;
45-та дивізія – Вапнярка-Рудниця, фронтом на Вапнярку, запасні частини в Одесі;
47-ма дивізія – Слобідка – Бірзула, резерв;
58-ма дивізія – розкидана між Одесою, Роздільною, Вознесенськом, Бірзулою. Рух на північ-північний-схід;
59-та дивізія – район Києва, кинута проти добровольців на лівому березі та частково на правому, діяла також і проти українських частин;
60-та дивізія – Вознесенськ – Ольвіополь, рух на північ-північний-схід;
9-та кінна дивізія - цілковито на лівобережжі.

Отже, підсумовуючи можна сказати наступне: українські війська сконцентрували основну масу на Жмеринсько-Вапнярській з/д гілці і готовилися до руху на Одесу при відволікаючих боях на півночі лінії Вінниця – Жмеринка – Проскурів. На північному напрямі діяли Запорозька та Січова групи при допомозі 2 ГК, при чому Запорозька група в якості підсилення отримувала 10-ту бригаду УГА зі складу 1 ГК, що прибула в Вінницю 10 серпня в навздогін відступаючим частинам червоних. Сумарно війська тут мали понад 11 тисяч багнетів та сабель, при 150 гарматах, 349 кулеметах та 7 автопанцерках. Їм протистояла вся 44-та дивізія, Жмеринська група(відступала на Калинівку) та окремі частини 59-ї дивізії: всього бл. 13 000 багнетів та шабель, ~30 гармат, ~150 кулеметів та 9 бронепотягів.
На південному напрямі – головному, українська армія мала 14 500 багнетів та шабель, та ще 2750 багнетів та шабель у близькому резерві(Вол.гр. та 9-та Залізнична)та 1200 багнетів(1-ша бригада УСС) у стратегічному. Червоні мали тут у напрямку наступу українських сил 3 дивізії 45-та(головна), 47-ма та 58-ма. Сумарну чисельність яких можна обрахувати в 20 640 багнетів та шабель.

Стратегічний план ШГО.
План ШГО повинен був почати виконуватися 13 серпня, після зміни в районі Вапнярки 3-ї дивізії частинами 3 ГК. Після чого 3-й ГК розпочинав бої в районі Комаргород-Вапнярка проти частин 45-ї дивізії.
Дивізія Удовиченка повинна була відійти на схід в район Тростянця звідки якомога скоріш вдарити на Бершадь – Чечельник з виходом на Слобідку. Це був глибокий та ризикований обхідний маневр, однак знаючи стійкість стрільців 3-ї ШГО довірило цю операцію їй.
Не пізніше 14 серпня з Могилева рушити повинен був 1 ГК по маршруту Ямпіль – Рудниця для удару в фланг та тил 45-й дивізії.
Головна мета – розгром 45-ї дивізії для виходу на шлях до Одеси.

Стратегічний план червоного командування
Одеська група червоних вже в кінці липня зрозуміла, яка загроза їй грозить, тому за будь-яку ціну хотіла утримати важливі з/д лінії через Жмеринку-Вапнярку та інші. Втрата 30 липня Вапнярки та трішки пізніше Квіткового, та 9.08 Жмеринки, фактично відрізали близько 20 000 багнетів та шабель червоних в районі Одеси, було прийнято рішення прориватися через територію контрольовану армією УНР. Завдання 45-й дивізії стояла у поверненні Вапнярки та подальшому просуванню через Жмеринку на північ.

Альтернативний таймлайн на 10.08 – 25.09.1919 року.

10 серпня
- Взяття частинами Запорозької групи та 10-ї бригади УГА Вінниці.
- Утворення Штабу Головного отамана, на чолі з генералом Миколою Юнаковим.
- Указ про передислокацію бригад 1 ГК до Могилева(без 10-ї бригади); указ про передислокацію до Вапнярки 3 ГК.
- Бої на Шепетівському напрямку.

11 серпня
- Указ про передислокацію 1-ї бригади УСС до Жмеринки
- НК ГА з погодженням ШГО підпорядковує 10-ту бригаду штабові Запорозької групи для прикриття тилу південної армійської групи.

12 серпня
- Несподіваний наступ частин 45-ї дивізії на Вапнярку в часі зміни частин 3-ї дивізії галицькими бригадами 3-го ГК(2-га Коломийська, 8-ма Самбірська, 11-та Стрийська та 14-та стрілецька бригади). Бій тривав весь день і ворог змусив відступити галицькі бригади, котрі вступали в бій з «ходу», північніше для перегрупування;
- 5-та Сокальська бригада 1 ГК прибула до Могилева, куди невдовзі і прибуде весь корпус.

13 серпня
- Контрнаступ частин 3-ї дивізії(8-й та 9-й полки) та бригад 3-го ГК на Вапнярку. До кінця дня ворог відступив на вихідні позиції ранку минулого дня.
- Могилів. Указ про передачу наявних у місті військових запасів інтендантству штабу 1 ГК.
- Рух 7-го Синього полку 3-ї дивізії на Тростянець.

14 серпня
- Київська група починає свій форсований марш і швидко, "по повстанському" рушає вперед. Вона перевозить свій вантаж і деякі відділи залізницею на Вапнярку-Христинівку. Фронтові частини йдуть через Гайсин-Брацлав на Христинівку.
- Наступ 3 ГК вздовж залізниці проти 45-ї дивізії. Зав’язуються вперті фронтальні бої.
- Завершилося скупчення 1 ГК в Могилеві(5-та Сокальська, 6-та Равська, 9-та Угнівсько-Белзька та 1-а кінна бригади). Командувач корпусу(полк. Микитка) повідомляє про готовність корпусу наступу згідно плану наступного дня.
- Форсування Південного Бугу частинами Запорозької групи у напрямку на Калинівку для превентивного удару по скупченню ворожих сил тут. Вздовж залізниці наступає 10-та бригада галичан, тоді як 6-та та 7-а Запорізькі дивізії разом з кінним полком Чорних Запорожців ґрунтовим шляхом зі сходу обходить місто.
- Захоплення частинами 2-го ГК Старокостянтинова.

15 серпня
- Взяття частинами групи СС Шепетівки.
- Скупчення в Тростянці частин 3-ї Залізної дивізії та її рух в напрямку Бершадь-Чечельник.
- Рух частин 1 ГК через Ямпіль на Рудницю. Захоплення 1-ю кінною бригадою Ямполя.
- Бої 10-ї бригади південніше Калинівки. 10-й гарматний полк УГА зумів вивести з ладу ворожий бронепотяг, котрий дістався у руки галичан(названий «Галиччина»).

16 серпня
- Удар Запорозької групи по Калинівці та відступ ворога на північ до Козятина.
- Взяття 3-ю дивізією Бершаді. Загроза з флангу змушує облишити позиції 45-й дивізії та відступати до Слобідки.
- Кіннота 1 ГК в західних передмістях Рудниці.
- Контрнаступ червоних на Вінницю з Липовця. Розміщена в місті 8-ма Запорізька дивізія не витримавши тиску відійшла на захід.

17 серпня
- Бої 8-го Чорноморського полку за Чечельник. Ворог свіжими силами намагався відкинути частини 3-ї, однак вчасно прибув 7-й Синій полк та один курінь 9-го. В результаті ворог відійшов назад. В бою смертельно поранений командир 8-го полк. Царенко.
- Взяття 8-ю Самбірською бригадою Крижопля та переслідування бригадами корпусу ворога до Рудниці.
- Контр рух Запорозької групи на Вінницю. В Калинівці залишилася галицька бригада, тоді як 6-та дивізія з панцерним потягом завдала удару по місту вздовж залізничної колії, а 7-ма з кіннотою вдарила на Липовець розбивши там 2 ворожих батальйони. Удар 6-ї підтримала з заходу перегрупована 8-ма дивізія та 9-та Залізнична з Жмеринки. В ніч на 18-те ворог відступив з міста та розсіявся в навколишніх селах дізнавшись про захоплення Липовця.

18 серпня
- 5-та дивізія групи Ю.Тютюнника підходить до Умані.
- Прибуття 1-ї бригади УСС до Жмеринки та відправка її до Христинівки у підпорядкування штабу Київської групи Ю.Тютюнника.
- Бої за Рудницю частин 1-го та 3-го ГК, завершилися перемогою. Взято 3 000 полонених та велику кількість військового майна.
- Група СС обсадила Шепетівку. 2 ГК Миропіль – Полонне, фронтом на Бердичів.

19 серпня
- Концентрація Київської групи в районі Христинівка – Умань. Вислано кінні відділи та бронепотяги в напрямку Шполи. Штабу Київської групи підпорядковано значну кількість повстанських відділів, котрі розташувалися в цьому районі. Деякі з них(як відділ отамана Волинця) влилися в склад групи інші продовжували діяти окремо, але під керівництвом Ю.Тютюнника та його штабу групи.
- Рух 3 ГК на Слобідку – Бірзулу. 3-тя дивізія розвертає свій фронт на схід в напрямку Гайворона(який вже зайнятий повстанцями), для подальшого руху по лівому березі Півд. Бугу на Ольвіополь.ї

20 серпня
- Прибуття 3-ї дивізії до Гайворона.
- Удар Козятинської групи червоних на Калинівку. 10-та бригада підсилена артилерією броне потягів та автопанцерків запорожців відбиває цей наступ.
- Передові сутички розвідчих частин Київської групи армії УНР та 58-ї дивізії червоних в районі Умані.

21 серпня
- Прибуття 1-ї бригади УСС до Христинівки та її підпорядкування штабу Київської групи.
- Бої 2 ГК на Бердичівському напрямку.
- Бої 3-ї дивізії в районі ст. Голованівськ з частинами 58-ї дивізії червоних.

22 серпня
- Частини 1 та 3 ГК зав’язують бої в районі Слобідки-Балти-Бірзули.
- Розвідка Київської групи встановлює контакт з білогвардійською 2-ю Терською пластунською бригадою в напрямку ст. Квіткове.
- У зв’язку з помітним рухом червоної групи в напрямку Христинівки ШГО відправляє туди Волинську групу з доданої до неї 2-ї стр. дивізії(700 багнетів).

23 серпня
- Взяття Слобідки та Бірзули. В районі Балти присутній помітний супротив червоних. Ананьїв зайнятий кіннотою галичан.
- Початок десанту білогвардійців під Одесою. Завершився наступного дня взяттям міста під контроль всього лиш одного Зведено-драгунського полку денікінців(800 чоловік та 1500 повсталих полк. Сабліна).
- Бої 3-ї дивізії за Ольвіополь. Лише на ніч наступного дня Залізні здобудуть це важливе місто зі всім військовим майном.

24 серпня
- Взяття Балти частинами 1 ГК(захоплено 8 гармат, 32 кулемета та 1500 полонених)
- Наступ 3 ГК з Бірзули на ст. Роздільна. По дорозі наступу частини корпусу (близько 4 000 багнетів та шабель) зустрічали лише хаотичний опір відступаючих частин червоних. Розвідка встановила що в Роздільній стоїть сильний відділ червоних з щонайменше одним броне потягом.

25 серпня
- Рух білих підрозділів на Роздільну привів до ряду сутичок в яких денікінці не мали особливого успіху(через погану підготовку Зведено-драгунського полку) і відступили назад до Одеси під захист військових кораблів
- Оборонні бої 3-ї дивізії в Ольвіополі.

26 серпня
- Бої 3-го корпусу(підсилений 5-ю Сокальською та 1-ю кінною бригадами 1 ГК) за Роздільну. Захоплено 20 ешелонів з військовим майном, 1 бронепотяг, дюжина справних гармат та більше 1000 полонених. Контакт з розвідкою білих.
- Контрнаступ 3-ї дивізії проти наступаючих на Ольвіополь частин ворожої 58-ї дивізії.

27 серпня
- Інцидент на ст. Кузьменки(кілька верств від Одеси). 2-й курінь 16-го полка 8-ї Самбірської бригади(350 багнетів, 9 кулеметів) був роззброєний вдвічі меншим загоном денікінців. 2-га батарея 8 гарматного полку, котра слідувала похідним маршем за куренем дізнавшись про роззброєння куреня зайняла бойове положення в 2 верствах від станції на висоті 58,0. Повідомивши штаб бригади сотник С. очікував 2 години відповіді, однак не дочекавшись її він побачив рух групи кінноти до своїх позицій, чисельністю в приблизно 40-50 вершників та наказав батареї відкрити вогонь. Маючи прекрасні позиції на височині батарея вже після 2-го залпу розсіяла групку ворожої кінноти. У відповідь денікінський крейсер «Кагул» відкрив вогонь по ст. Роздільна та місці розташування батареї.
- Увечері в штабному вагоні генерала М. Тарнавського, на ст. Бірзула, командувач Південною армійською групою повідомив присутніх командирів про події на ст. Кузьменки та про інформацію, що чисельність білих в Одесі не перевищує 2 000 багнетів та шабель не кращим чином організованих частин(Зведений драгунський полк – 600 шабель, 200 багнетів, при 16 кулеметах; Одеський офіцерський батальйон – 800 багнетів при 25 кулеметах; 3 гарматних батареї – 12 легких гармат). Крім того він довів до відома що ШГО не надає відповідних директив стосовно завершення Одеської операції, що змушує командування ПАГ і надалі чекати наказів, або діяти на власний розсуд. Присутні в більшості своїй не зважилися зайняти стійкої позиції в цій справі, окрім сотника Л. помічника полковника А.Кравса(командувач 3-го ГК), котрий був присутній на нараді у зв’язку з перебуванням свого шефа на фронті. Сотник заявив, що командування корпусу готове приступити до негайного наступу на Одесу і зауважив що час для цього найбільш відповідний, доки денікінці не отримали підкріплень. Щодо політичної складової то варто зауважити, що денікінці будуть поставлені перед фактом контролю над містом українцями і змушені будуть піти на перемовини.
- Протягом дня частини 1 ГК рухалися вздовж залізничної дороги Одеса-Вознесенськ. Практично на кожній великій чи малій станції знаходили вояки кинуті ешелони відступаючих більшовицьких військ з цінним військовим майном.
- Напружені бої 3-ї дивізії в напрямку ст. Помічна.
- Зустріч військ Київської групи з передовими частинами махновців в районі Умані.

28 серпня
- Телеграма генерала М. Тарнавського в ШГО про план дій прийнятих для взяття під контроль Одеси. Бої 3 ГК на Одеському напрямі.
- Контакт в районі Вознесенська з частинами Сімферопольського офіцерського полку частинами 1 ГК.
- Бої 3-ї дивізії в районі Помічної.
- Контакт частин Київської групи та 3-ї дивізії з підрозділами махновців районі Новоархангельськ-Помічна-Ольвіополь.

29 серпня
- Ряд боїв в Одесі. Галицькі 2, 8 та 14 бригади з двох сторін увійшли з боями до Одеси.
- Тимчасове взяття під контроль ст. Помічна 9-м стрілецьким полком 3-ї д. Контрудар червоних відкинув полк дивізії та дав змогу ще одному ешелонові відійти далі на північ. Після чого ст. Помічна захопили підрозділи Махновців.
- Телеграма ШГО про негайне припинення бойових дій проти військ ЗСПР. Генерал Тарнавський знімався з поста командувача ПАГ та Галицької армії за порушення субординації. Призначення полк. О.Микитки новим командуючим ПАГ та Галицької армії.

30 серпня
- Евакуація частин білих військ з Одеси. Галицькі частини по інерції займають залишене місто.
- Бої Запорізької групи в районі Липовця з відступаючою південною групою червоних.

31 серпня
- Призначення генерала Михайла Омельяновича-Павленка комендантом Одеси.
- Захоплення частинами 1-ї Північної дивізії ст. Тальне. Контакт з частинами 5-ї дивізії ЗСПР та махновськими загонами на півдні. Дивізію посилено 2-м Переяславським кінним ім. Залізняка полком(80 шабель).

1 вересня
- Виявлення в Вознесенську частин 4 п.д. ЗСПР частинами 1 ГК.
- Удар по Калинівці(обороняють: 10 бригада УГА та 6 Зап. дивізія) з Козятина частин 44-ї та 59-ї дивізії червоних. Відбитий з великими втратами для обох сторін.
- Указ Денікіна про заборону вести будь-які перемовини з частинами армії УНР, котрі вважати за ворожу силу.

2 вересня
- Відтягнення частин 3-ї дивізії до Ольвіополя.
- Утворення за наказом М. Омельяновича-Павленка гарнізону міста Одеси. В склад якого увійшла 5-та Сокальська та 8-ма Самбірська бригади, решта 3-го корпусу відводилася за межі міста до ст. Роздільна. Крім того ініційовано створення Одеського караульного полку під командою полковника Ганжі.

3 вересня
- Зустріч на ст. Тальне махновських командувачів з командиром Волинської групи отаманом Бонч-Осмоловським, генералом П.Єрошевичем(комдив 1-ї дивізії) та полк. Аркасом(командир 2-го кінного полку).

4-10 вересня
- Ряд боїв махновців проти 4-ї та 5-ї дивізій білої армії. Армія Махна відступивши в район Новоархангельська були притиснута до фронту українських військ і відступати не мала куди

5 вересня
- Нарада в ШГО про подальші дії. Було визначено утримувати зайняті території і відкинуто пропозицію командуючого армії УНР полковника Василя Тютюнника про евакуацію з Поділля на Херсонщину. Було відправлено повідомлення представникам УНР в Італії з наказом розпочати перемовини з урядом останньої про репатріацію полонених вояків УГА до Одеси.

6 вересня
- Підписана угода з Махном. 3 000 поранених махновців передавалися до шпиталів армії УНР, 200 000 набоїв було передано РПАУ та ще 375 000 продано.

7 вересня
- Поблизу Монастирища аварійно приземлився літак котрий прямував до Києва з Катеринослава. Вояки 5-ї Київської дивізії знайшли документи призначені командувачу військ Київської області генералу Драгомирову. Серед них був наказ Денікіна від 1.09. про ставлення до «петлюрівців».

8 вересеня
- Бої в районі ст. Полонне, між частинами 44-ї дивізії червоних та 7-ї Львівської бригади УГА.

9 вересня
- Інцидент в селі Озерне(поблизу Вознесенська). Був роззброєний та полонений курінь 6-ї бригади 1 ГК.
- Нарада Вищого керівництва УНР з питання відносин до ЗСПР. На нараді було продемонстровано указ генерала Денікіна про відношення до українських армій. Нарада конкретного рішення не прийняла.

10 вересня
- Удар по частинам 1-ї Північної дивізії 42-го Донського козачого полку при підтримці окремих полків 5-ї дивізії. Ціль – ст. Христинівка.

11 вересня
- Оголошення Головним отаманом війни ЗСПР. Цьому передувало 6 годинні дебати вищого керівництва.
- Відступаючій 1-й дивізії на допомогу прийшла 1 бригада УСС(1200 багнетів); на південний схід розгорнула свій фронт 12-та партизанська дивізія(600 багнетів) для флангового контрудару.

12 вересня
- Бої махновців в районі ст. Помічна. За день боїв були розбиті 2 батальйони Сімферопольського офіцерського полку; зазнали відчутних втрат: 1-й Лабінський козачий полк та зведена бригада 13-ї дивізії(4 дивізія Слащова).
- Бої східніше Христинівки. Українські частини представлені: 1-ю бригадою УСС, 1-а Північна дивізія, 2-й Переяславський кінний ім. Залізняка полк та 12-та Партизанська дивізія(Разом: 2 900 багнетів та шабель); частини добровольців: 42-й Донський козачий полк та 5-та піша дивізія(Разом: 3 900 багнетів та шабель).

13 вересня
- Наступ 4-ї Сірожупанної дивізії з Умані у лівий фланг білих призвів до контрнаступ проти правого крила дивізії (11-й Сірий полк) 42-го Д.к.п. Бригада УСС та 1-а дивізія відсупає до Христинівки.
- Оборонні бої 3-ї дивізії за ст. Підгородня проти частин зведеної бригади 34-ї дивізії та 3-го батальйону Сімферопольського полку(1 700 багнетів та шабель проти 2 200.). Відступ першої до Ольвіополя.
- Армія отамана Н.Махна виходить на оперативний простір та йде в рейд по тилам добровольчої армії.

14 вересня
- Наказ командування військ Новоросійської області командувачу 4-ї пішої дивізії генералу Я.Слащову:
1) Виділити групу для переслідування та знищення «недобитків» махновської армії(в погоню відправлений 1-й Лабінський полк та 2-й Таманський кінні полки кубанців з бригади Склярова)
2) Якомога скоріше приступити до розгортання наступу проти армії УНР для її цілковитого знищення та взяття контролю над Подільською та Херсонськими губерніями, котрі на даний момент були «под. Петлюрой».
3) Передати військам Київської області у розпорядження 5-у дивізію генерала Оссовського(однак через напружені бої в районі Христинівки 3 тисячна дивізія Оссовського залишиться в складі військ генерала Слащова).

Таким чином на ранок наступного дня генерал Слащов мав у розпорядженні наступні сили:
- Вознесенська група – Кримський зведений кінний полк, загін Розеншильда-Пауліна(Одеський офіцерський батальйон, батальйон морської піхоти, зведений драгунський полк). Чисельність: 800 багнетів та 900 шабель.
- Основна група(ст. Помічна-Новоархангельськ-Підгородна) – зведені бригади 13-ї та 34-ї дивізій, 3-й батальйон Сімферопольського офіцерського полку(1-й та 2-й в тилу на відпочинку), об’єднанні штабом 4-ї дивізії. Чисельність: 3 800 багнетів та шабель.
- Христинівська група – 5-та піша дивізія та 42-й Донський кінний полк. Чисельність: 3 300 багнетів та шабель.
Разом: 7 500 багнетів та 1300 шабель.

15 вересня
- Втрата ст. Христинівка. Волинська група відступає до Гайсина. Київська група розгортає фронт під Монастирищем на південь та схід.
- Наступ білих з Підгородні на Ольвіополь розвивався надзвичайно мляво через виснаженість як частин зв. Бригади 34-ї дивізії так і 3-ї Залізної. Остання на протязі наступного тижня утримуватиме стратегічно важливе місто на річці Пд.Буг.

16 вересня
- 1-й Галицький корпус отримує підкріплення у вигляді 11-ї Стрийської бригади(600 багнетів) та 1-ї кінної бригади(350 шабель та 120 багнетів, при 3-х гарматах) та розгортається фронтом проти Вознесенської групи білих.
- Обстріл флотилією ЗСПР міста Одеса. В результаті хаотичних стрільб постраждали кілька житлових районів. Комендант міста генерал Омельянович – Павленко заявив що результатом обстрілу міста кораблями білогвардійців стало 53 людини та вдвічі більше потребує медичної допомоги. Близько дюжини галицьких вояків також загинули в цей день.

17 вересня
- Контрудар Волинської групи на ст. Христинівка: з Гайсина 2-й кінний полк, 1-а Північна та 2-га стрілецькі дивізії(1500 багнетів та 200 шабель), з Монастирища – 12-та дивізія та 1-а бригада УСС(1 400 багнетів). З Умані до контрнаступу мала перейти 4-та Сіра дивізія, однак втративши зв'язок з штабом групи і при появі роз’їзду 42-го Донського полку її командир вирішив відступити на південний захід до сіл Паланка-Кочержинці. Скориставшись з зайняття без бою Умані та нескоординованих дій Гайсинської та Монастирських груп генерал Оссовський протягом 17 та 18 вересня по черзі завдав поразки обом групам, а 19 вересня вдарив та змусив до відступу 4-у дивізію котра всі ці два дні бездіяльно стояла в околицях Умані.
- Указ ШГО про передислокацію з Вінниці до Вапнярки 7-ї Запорозької дивізії разом з полком Чорних Запорожців(1 400 багнетів та 300 шабель); 10-та Янівська бригада також вилучалася з розпорядження штабу Запорозької групи та відсилалася до Бірзули.

18 вересня
- 1-й Галицький корпус(3 500 багнетів та 450 шабель) під командуванням полковника А.Шаманека, розпочав наступ проти Вознесенської групи білих. Однак командир даної групи через розвідку був проінформований про наступ галичан тому евакуювавши цінне майно до ст. Помічна відвів загін з міста на більш вигідніші позиції для маневрування проти більшого за чисельністю ворога.

19 вересня
- Відступ 4-ї дивізії до Теплика. Взяття білими Монастирища.
- Удар 3-го батальйону Сімф.оф.полку(600 багнетів) по Гайвороні, де дислокувалася Залізнична дивізія полковника Кудрявцева( 1 000 багнетів). Після не тривалого бою залізничники відступили на інший берег Бугу, в район Чечельник-Демківка.

20 вересня
- Прибуття до Вапнярки 7-ї Запорозької дивізії та Чорних Запорожців.
- Наступ 12-ї армії більшовиків на Київ. Удари почалися у зв’язку з початком війни УНР проти білих та цілковитою пасивністю українських частин на фронті. Удари проводилися з Коростеня, Житомира та з Козятина через ст. Фастів. Їм протистояли війська Київської області генерала Драгомирова(7-ма зведена гвардійська дивізія, 2-га Терська пластунська бригада та кілька новоутворених підрозділів у Києві. Разом 5 000 багнетів та шабель проти 12 000 у червоних).

21 вересня
- Висунення 7-ї дивізії до Гайсина.
- Контрудар Зведеного драгунського полку по 11 Стрийській бригаді 1 ГК. Віддаленість даної бригади від Вознесенська не дала змогу штабу корпусу вчасно надати допомогу бригаді.

22 вересня
- Рішучий наступ частин 4-ї дивізії білих на Ольвіополь. Виснажившись в край дивізія полковника Удовиченка відступає до ст. Врадіївка на захід від міста.
- Генерал Оссовський завершує перегрупування власних частин і завдає удару по частинам «усусів» в районі Китайгорода, вкінець деморалізувавши бригаду. Випад частин Київської групи у фланг білих врятував січовиків від цілковитого розгрому.

23 вересня
- Прибуття до Бірзули 10-ї бригади УГА(1 100 багнетів). Переведення бригади в резерв НК ГА.
- Початок наступу Запорожців з Гайсина на Христинівку. Дивізію Запорожців підтримує 1-а дивізія генерала Єрошевича(600 багнетів. Разом 2 000 багнетів та 300 шабель). Удар Запорожців припадає на бригаду 5-ї дивізії(до 1 500 багнетів) в районі ст. Краснопілка. Після 3-х годинного бою станція була в українських руках і шлях на Христинівку був вілкритий. Таке загрозливе становище змусило Оссовського відвести решту своєї дивізії та козачу бригаду від Монастирища назад на захист Христинівки.
- Бої 6-ї, 9-ї бригад та 1-го кінного полку(2 500 багнетів, 150 шабель) проти загону Розеншильда-Пауліна(800 багнетів, 300 шабель). Відсутність даних про чисельність даного загону спричинала до нерішучості в діях командира даного корпусу. В цей час кінна група білих в 600 шабель виходить у правий фланг 1 ГК і загрожує її тилам.
Мені подобаєтьсяПоказати список тих, хто оцінив

24 вересня
- Кінний бій поблизу села Ставочне. 1-ша кінна бригада УГА 300 шабель, 120 багнетів проти кінної групи білих 600 шабель. Перемога за добровольцями.
- Бої за ст. Христинівка. Триватимуть 3 дні і виснажать сили обох сторін. Станція залишиться в руках білих.

25 вересня
- Наступ частин зведеної бригади 13-ї дивізії генерала Ангуладзе на Теплик, де була розбита 4-та Сіра дивізія та з’явилася загроза флангу наступаючої на Христинівку 7-ї дивізії.
- Відступ до Вознесенська 1 ГК.

_________________
І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" І мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" (с) Степан Бандера

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! /Т.Г. Шевченко/


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум PHPBB2 на MyBB2.ru, Также возможно создать форум бесплатно PHPBB3 на Getbb.ru
Український переклад © 2005-2007 Українська підтримка phpBB