Ще трохи погуглив цей АІ роман, коротко викладаю саме цікаве:
Цитата:
...у новому романі я таки переніс столицю в Харків. Київ — стара столиця, а столицею нової України має бути саме Харків.
Я дозволив собі трохи перебудувати це місто. Збудував нормальний Оперний театр, на місці їхнього теперішнього, бо у старому проходили слухання у справі СВУ («Опера СВУ, музика ГПУ», — тоді так казали). На місці облдержадміністрації я поставив Президентський палац. До того ж, обидві будівлі зводили архітектори зі світовим іменем. Один із двох у Європі будинків Френка Ллойда Райта стоїть у Чернівцях — будинок офіцерів, а другий — музей Далі в Італії. У мене в романі його будівля — той самий Президентський палац. А новий театр для Харкова в мене спроектував Корбюзьє.
За сюжетом Україна вистояла в українсько-російській війні 18-20 років, і 20-го року витіснила московського загарбника за свої межі, віддавши їм Білгородщину, Кубань. 9 травня 1920-го року було підписано мирну угоду в Білгороді. Тому в Україні 9 травня — День Перемоги, в Росії – ні.
Михайло Грушевський передав правління Євгенові Коновальцю, тим часом як Симон Петлюра жив в еміграції. І Коновалець, і Петлюра – два великі політики. І є ж приказка про двох ведмедів, які не вживуться в одному барлозі. То у мене в романі Коновалець витіснив Петлюру, як найбільшу свою небезпеку, за кордон. Дихотомія типу Сталін-Троцький.
Якщо далі вдаватися до сюжету, то держава трансформувалась з УНР в УРСР (Українська Робітничо-Селянська Республіка), яка не входить в СРСР, а окремо будує свій суспільний лад – націонал-комунізм. Владна партія називається ПУНК (Партія українських націоналістів-комуністів), англійською PUNK. Головний ідеолог – Микола Хвильовий. Усі живі, з митців ніхто не репресований. В романі фігурують: Аркадій Любченко, Валер’ян Поліщук, Остап Вишня, Василь Чечвянський — рідний брат Остапа Вишні, дуже талановитий письменник-сатирик.