Сергій Миколайович Дельвіг (*4 липня 1866, м.Москва — †1944, м.Каїр, Єгипет) — український військовий діяч, генерал-лейтенант Російської імператорської армії, генерал-бунчужний ЗС УД, військовий історик, співробітник військового-наукового та літературного журналу — «Відродження».
Народився 4 липня 1866 р. в Москві. Походив з дворян Московської губернії.
Початкову освіту здобув у 2-му Московському кадетському корпусі (закінчив 1883 р.). На військовій службі з 1 вересня 1883 р. Закінчив Михайлівське артилерійське училище в 1886 р.та Михайлівську артилерійську академію (1891; по 1-му розряду), Офіцерську артилерійську школу.
З 1886 служив в кінному взводі 2-ої резервної артилерійської бригади. Підпоручик, з 1888 - поручик, з 1891 - штабс-капітан, з 1896 - капітан, з 1899 - підполковник та командир пішої батареї Офіцерської артилерійської школи. В 1903 за відвагу присвоєно звання полковника. Учасник російсько-японської війни (1904-1905). За бойові заслуги під час цієї війни нагороджений орденом Святого Станіслава ІІ ст.з мечами (1905) і Золотою Георгіївською зброєю (1908). З 1906 - помічник начальника Офіцерської артилерійської школи. В 1909 за відміну отримав чин генерал-майора. З 1909 - командир 24-ої артилерійської бригади. В 1912 нагороджений орденом Святого Володимира ІІІ ст.
З 1914 - в.о. інспектора артилерії 9-го армійського корпусу, на цій посаді вступив на фронт Першої світової війни. В 1914 нагороджений орденом Святого Георгія ІV ст. З січня 1915 р. генерал-лейтенант та інспектор артилерії 9-го армійського корпусу. Командував артилерією під час облоги австрійської фортеці в Перемишлі, після взяття якої, з 19 квітня 1915 р. її комендант. З червня 1915 року - в розпорядженні головнокомандувача Південно-Західним фронтом. З 20 жовтня 1915 р. — командир 40-го армійського корпусу. З квітня 1916 - інспектор артилерії армій Південно-Західного фронту, успішно керував артилерією під час наступу військ фронту (т.зв.Брусиловського прориву). З весни 1917 - в відставці. На момент завершення військової служби був нагороджений всіма російськими орденами до ордена Білого Орла з мечами включно.
В листопаді 1917 р. був призначений начальником інспекторату артилерії Українського Генерального Військового Штабу. На початку 1918 — начальник артилерії Гайдамацького Коша Слобідської України. В березні 1918 повернувся в Київ. В період правління гетьмана П.Скоропадського керував організацією управління артилерією в армії Української Держави.
3 січня 1919 — інспектор артилерії ЗС УД.
В 1920 — 21 роках Дельвіг — військовий аташе-голова української військової місії при Посольстві УД в Румунії. В період 1921-1928 рр. військовий аташе при посольстві УД в Болгарії. З 1929 року начальник артилерійської юнацької школи в Києві. В 1939 році отримав розпорядження перебувати в якості військового аташе в Каїрі при посольстві УД в Єгипті.
Помер 14 січня 1944 року в Каїрі. Репатріований на Батьківщину та похований на Васильківському кладовищі поблизу свого маєтку.
В 1954 році відкрита в Кубанську Гарматна юнацька школа отримала ім'я генерала Сергія Миколайовича Дельвіга.