Форум сайтa pvz.in.ua
http://ud.ukrbb.net/

Українська революція 1917 року
http://ud.ukrbb.net/viewtopic.php?f=43&t=129
Сторінка 1 з 3

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:26 ]
Тема повідомлення:  Українська революція 1917 року

Колеги, нову тему я відкрив тільки для того, аби пояснити, що я розумію під певними термінами. Бо значна частина непорозумінь виникає тільки тому, що для різних людей певне словосполучення має неоднакове значення.
Мені буде дуже прикро, коли хтось побачить в цьому пості спробу автора показати свою учОность в нОуках. Або ж, виявити свою зверхність стосовно будь-кого. Далебі, це не так. (Це зауваження зроблене про всяк випадок. Ну, мало шо кому може здатися. Ну, манера така в мене, менторська. Прошу вас, будьте поблажливі.)

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:30 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Отже, почну з того, що в цьому досліджені відскочимо на сто років назад, в часи ПСВ, 1917 рік, а з 1917 – ще на сто років назад, в часи Віденського Конгресу. І вже звідти будемо поступово підніматися в часи Української Центральної Ради і альтернативної історії Другого Гетьманату.

Березень 1917 року. В Петрограді революція і за тиждень революційна хвиля досягає Києва і там також починається революція. Особливістю української революції 1917 року стало те, що вона була одночасно буржуазною і національно-визвольною. Це дуже важливе уточнення, воно буде розвинуте надалі.
Ось саме з цією двоїстості і виникає розходження в розумінні процесів, що будуть відбуватися в альтернативні УД, між мною і авторами ТЛ, шановними паном Сергієм і Андерсоном.
Своє бачення я виклав ось тут: http://ruthenia.info/txt/stanislavsk/pros/TL_UD20.docx, що є доповненням і роз’ясненням до кількох літературних мініатюр на тему альтернативної історії Української Держави Ясновельможного Гетьмана Павла Петровича Скоропадського http://ruthenia.info/txt/stanislavsk/AltUD1920.docx.
Отже.
Чому взагалі революція сталася? Та ще й буржуазна, а в Україні, крім того, і національно-визвольна?
Хто її бажав? Хто готував? Хто проводив?
До речі, про революцію.
Що це таке? Яка її тривалість у часі?
Чи ставив хтось із вас такі питання, коли пробував творити альтернативну історію Української Держави?

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:46 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Чому ця революція сталася?
Хтось її бажав? Легальні революціонери були проти революції, а особливо буйні знаходилися у в’язницях, в засланні в Сибіру, в еміграції.
Член Думи, лідер меншовиків Микола Чхеїдзе:
Цитата:

В настоящее время нет никаких надежд на удачную революцию. Я знаю, что полиция пытается инсценировать революционные вспышки и вызвать рабочих на улицу, чтобы с ними расправиться

На одній із сходок міжрайонців було заявлено:
Цитата:

Революции нет и не будет. Реакция нарастает. У рабочих и солдат разные цели. Следует приготовиться к длительному периоду реакции. Мы должны занять позицию наблюдателя и выждать

Можливо, Ленін в швейцаріях та Троцький в америках? Вони практично не мали зв’язку з Росією.
Ленін, 1916 рік, січень, виступ на зборах перед молодими швейцарськими соціалістами з приводу 12-х рокових Кривавої Неділі:
Цитата:

Мы, старики, может быть, не доживём до решающих битв этой грядущей революции. Но я могу, думается мне, высказать с большой уверенностью надежду, что молодёжь… будет иметь счастье не только бороться, но и победить в грядущей пролетарской революции

Олександр Шляпніков, керівник Руського Бюро ЦК РСДРП
Цитата:

Все политические группы и организации подполья были против выступления в ближайшие месяцы 1917 года.

То що ж трапилося в Петербурзі в кінці лютого 1917 року? Чому? Хто все це влаштував?
Для з’ясування цього питання відскочимо ще на сто років, в часи Віденського Конгресу.
Того року монархи країн Європи (Московія також з якогось дива була зарахована до Європи, але то таке...), поділили між собою Європейський континент і вирішили, що від цього часу монархії будуть непорушними.
Однак російський імператор вирішив, що в цьому союзі рівних він більш рівний, ніж інші монархи, і продовжив політику просування на південь, до Проток і на Балкани.
Чому Московія, а потім Російська імперія так прагнула до Єрусалиму, один мій давній друг виклав на всім відомому ресурсі альтернатівгісторі всім відомого дніпропетровського козла Діми Карпенка.
Однак ця тема в даному разі нас не цікавить.
Отже, в 1852 році сталися події, що привели до Східної (в Московії названої Кримською) війни.
Цитата:

Крымская война началась не с высадки союзников на полуострове, а с бесконечного заебывания обнаглевшими кацапами Турции, уже откровенно звонившей в полицию с просьбой прислать наряд НАТО, чтобы угомонить пьяного дебошира, опять решившего поиграть в геополитику. В российской истории остались кожаные трусы Нахимова, Корнилова и матроса Кошки, а все предыдущее и последующее как-то стерлось из памяти. То, что война была результатом откровенной российской агрессии – ниц нема в мифологии приполярных папуасов.
Кстати, потопленный в Севастополе российский флот – прямой привет от потопленного кацапами в турецком Синопе турецкого же флота. Адмирал Нахимов, спаливший Синоп, защищал землю русскую от десанта турков в Балашихе, и «русская земля» традиционно оставалась «за холмом».

(Чіполіно 8 абзац знизу http://gorky-look.livejournal.com/63792.html)
Чи була ця поразка випадковою?
Аж ніяк! Коли білі люди припливають на броненосцях в країну приполярних папуасів і починають їх пи…дити, у приполярних папуасів немає жодного шансу звести поєдинок навіть внічию. Те, що приполярні папуаси, на відміну від африканських дикунів, мали на озброєнні рушниці часів «очаківських і підкорення Криму», а не списи, і були в постолах, а не з кільцями в носі, принципового значення не має. Коли відстала аграрна країна стикається з передовими в технічному плані капіталістичними державами, результат іншим бути не може.
Але аборигенам в це не вірилося! Як так! Всього сорок років тому «… без нашего ведома ни одна пушка в Европе не смела выстрелить»(князь Безбородко), козаки капали коней в Сені, трахали гуртом француженок, Віденський Конгрес, одним з гарантів якого була Росія, гарантував непорушність європейської світобудови. Всього двадцять років тому це не ставилося під сумнів. І раптом такий пасаж – Росія виявилася голожопою папуасією в зіткненні з Британією та Францією!
Всім було очевидно, що коли Росія в короткий термін не подолає свою ТЕХНІЧНУ відсталість, то вона опиниться уже де-юре в списку колоній БІЛОЇ ЛЮДИНИ, разом з африканськими дикунами.
БІЛА ЛЮДИНА силоміць опустить туди приполярних папуасів. В разі опору цих московських папуасів.
Перехід від одного суспільного ладу до іншого і є революцією. Але справа полягала в тому, що еліта тодішньої Російської імперії ніякої революції не бажала в принципі! Вона бажала зберегти своє панівне становище і здійснити технічне оновлення і економічні перетворення без зміни соціального устрою суспільства.
Цитата:

Ось в чому фокус-то!

(Воланд, «Майстер і Маргарита»)
На той час передову техніку уособлював паровий двигун, залізниці і пароплави.
Але коли з флотом військовим і торгівельним справа так-сяк просувалася, то залізниці приполярні папуаси не признавали в принципі! Побудували одну, та й край! Врєдна штукенція!
І до розгрому в Криму керівництво Російської імперії було проти будівництва залізниць, навіть приватними особами. А отримали пи...дюлєй тому, що з Ліверпуля пароплавами доправлялися в Крим війська і матеріальні засоби швидше, ніж пішки та на волах з Катеринослава і Луганська.
Тому 26 січня 1857 року виходить указ імператора про будівництво залізниць. Без мережі залізниць захистити рубежі імперії навіть два-три мільйони «глядачів у сірих шинелях» були вже не в змозі.

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:47 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

А що таке залізниці?
Це сталь. Це вугілля. Мільйони і мільйони тонн. На початку вісімнадцятого століття Російська імперія була лідером у металургійному виробництві. Але тільки тому, що лісу в Росії достобіса! Виробництво заліза базувалося на деревному вугіллі. А в Європі з лісом напряг. Але ось європейці здійснили технологічний ривок: у виплавці чавуну від деревного вугілля перейшли до кам’яного – і Росія відразу ж опинилася в аутсайдерах. А кажучи просто – в жопі! Сталь довелося купувати!
Коротше, щоб побудувати мережу залізниць потрібна сталь для рейок та колісних пар, власне паровозів і вагонів. Для того, аби цю сталь виплавити і в топку паровозну кидати, потрібне вугілля. Щоб катати рейки, потрібні прокатні стани. Щоб виплавити чавун і потім сталь, потрібні не кричні горни часів князя Володимира Мономаха, а доменні і мартенівські печі та конвертори. Потрібні металургійні комбінати.
Щоб знайти поклади залізної руди та вугілля, потрібні горні інженери. Щоб координувати зусилля і дії багатьох людей на величезній території, потрібен зв'язок – на той час це телеграф.
Для телеграфу потрібен мідний дріт. Потрібні електростанції. Це знову горні інженери, металургійні заводи і машини, знову машини, і ще раз машини.
Потрібні заводи по виробництву парових машин, електричних машин і ще багато всього.
До початку будівництва залізниць в Російській імперії не було постійних мостів через великі і навіть малі ріки (про містки, якими з одного берега на інший так-сяк може переправитися коняка з возиком, говорити не будемо), навіть в столиці імперії перший постійний міст був побудований в 1860 році.
Коротше! Потрібне було одне, але це одне тягло за собою десяток іншого, а кожне з того десятка – також по два-три десятки ще іншого!
Але не тільки паровози були потрібні. Флот – військовий – необхідно було також паровий будувати.
І стали потрібні тисячі інженерів: корабели, проектувальники, корабельні інженери-механіки, судноремонтники. Для флоту потрібні тисячі, сотні тисяч, мільйони тонн сталі, вугілля, кабель, оптика, засоби навігації, зв’язку, потрібні порти з розвиненою інфраструктурою і т.д., і т.п. А для військового флоту – військово-морські бази. Що це таке, можна уявити, коли дізнатися скільки військово-морських баз може собі дозволити мати найсильніша морська потуга нашої планети – флот Сполучених Штатів Америки.

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:48 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Для того, аби все це збудувати і підтримувати в працездатному стані потрібні десятки тисяч кваліфікованих спеціалістів. Всього і всіх не перелічиш. А звідки цих спеціалістів взяти? В країні університети можна по пальцях однієї руки перелічити. А потрібні десятки тисяч інженерів: металурги, залізничники, електрики, зв’язківці, поліграфісти і ще сотні професій.
Петро під номером першим виписував спеціалістів з-за кордону, але в царського уряду немає грошей, своїх за кордоном вивчити – знову грошей немає.
Потрібно вчити тут, в Росії.
А кого вчити в тих нечисленних університетах?
До цього часу вчилися тільки дворяни, та й то не всі. А тепер потрібно графа чи барона вивчити і послати в шахту, в забій, або до доменної печі. Ага, знайшли дурня! Та він туди ні за які гроші не піде! Доводиться дозволяти вчитися всяким-різним: тим же кухаркіним дітям. А щоб отримати вищу освіту, потрібно спочатку вивчитися в гімназії. Отим сопливим нащадкам купців-приказчиків, візників, селян та всякої прислуги. Разом з білою кісткою, з графами та баронами! За одними партами!
Саме так! Дворяни підуть на службу государю-імператору в гвардію і урядові та цивільні установи, а всякі різночинці: купчики, попові діти, обивателі-міщани стануть металургами, механіками, геологами, тощо.
Отже, в Російській імперії вводиться система освіти. Це означає, що потрібні десятки загальноосвітніх закладів: гімназій і училищ, потрібні підручники. Для підручників потрібно зрубати мільйони дерев, щоб виробити папір, на тому папері надрукувати підручники і зошити. Потрібні паперові фабрики, потрібні типографії, потрібні заводи, що будуть виробляти машини для типографій. А отже, знову тисячі і тисячі інженерів найрізноманітнішої кваліфікації.
Крім інженерів потрібні робітники. А їх де взяти?
З села.
Тому доводиться звільняти селян від кріпаччини.
А де взяти сотні заводів? Раніше відкрити хиряву мануфактуру можна було тільки з височайшого дозволу, тобто, мати «благоволєніє» самого монарха. А тепер державі Російській негайно потрібні сотні заводів – потрібна промислова буржуазія.
Знову ж таки, де її взяти?
Раніше інженери, робітники, купці були. А буржуазії не було. А нині від наявності буржуазії залежить саме існування імперії!
Але капіталісти не можуть з’явитися за указом імператора. Для цього потрібно створити умови. І тут перепона з’являється. Система станових та іменних привілеїв несумісна з вільним підприємництвом. Крім того, потрібна судова система, потрібне законодавство, потрібна система суспільно-правових відносин. Потрібна банківська система. Без всього цього капіталізм неможливий!
От що значить просто покласти на землю шпали та рейки і просто пустити по ним паровоз!
Щоб вижити Російській імперії потрібно було здійснити індустріальний перехід, тобто перейти від феодалізму в капіталізм. Необхідність мати залізниці і паровий флот вимагала промислової революції, а отже, зламу станового суспільства і переходу до класового. А це вимагало політичних змін. І новий клас – буржуазія – викидав геть аристократію разом з монархією.
Тільки не хотіла аристократія на чолі з самодержцем російським вилітати на смітник.
Як так?!!! Ще тільки недавно цар-государ Європу ділив! Нєпущать!!!!!
Щоб врятувати Московію, яка стала називатися Російською імперією, починається індустріалізація, для цього потрібна революція, але революцію відтягують всіма можливими і неможливими способами до 1917 року. Революція була необхідна, але вона не відбулася в належний час. Тому в 1917 році шарахнуло так, що відлуння пострілу «Аврори» до цього часу по світу гуляє.
Чи можна було обійтися без великого кровопускання? Можна. Про це згодом.
А поки закінчимо з 1917 роком.

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:50 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Повертаємося до початкового питання: що таке революція і хто її бажав в Російській імперії в березні 1917 року?
Революція відбувається не тому, що хтось проплатив Майдан, хтось краде з бюджету і давить незгодних, і це не змова світової за куліси. Суспільство – це живий організм, який росте і розвивається постійно. В дитинстві добре? Звичайно! Але організм росте і статеве дозрівання станеться, бажає цього хтось чи ні – це і є революція в тілі окремо взятого індивідуума. Змінюється не тільки тіло, але й свідомість, поведінка, звички і все-все-все!
Чи могла Російська імперія жити далі, зберігаючи феодальний уклад життя і економіки?
Не могла!
Хочете жити по-старому – їдьте в вимираюче село без електрики, лікарні, школи, але з церквою МПЦ. І живіть там натуральним господарством, по п’ять разів на день моліться, лікуйтесь припарками, а дітей ваших нехай п’яний попик або дячок вчить.
Революція була неминуча.
Неминучим був перехід від сиродутної печі до електроконвертора – отже, неминучими були соціальні перетворення. Неможливо побудувати залізницю і зберегти феодалізм. А без залізниці православна Папуасія була приречена на смерть.

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:51 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Отже, тисячі і тисячі колишніх холопів і їхніх потомків отримали університетське знання, стали інженерами, управляючим копалень, заводів, портів, лікарями, директорами видавництв і типографій, офіцерами, навіть генералами і адміралами (Макаров, наприклад).
Що ж відбулося?
Промислова революція породжує буржуазію, технократію і пролетаріат.
Буржуазія просякнута ліберальними ідейками. І чим вона стає міцнішою, тим більше бажає влади.
Завели школи з університетами і в Росії з’явилася своя технократія.
Буржуазія побудувала заводи і з’явився пролетаріат – могильщик старої еліти, тобто, аристократії.
Сталася жахлива, як для верхівки російського суспільства, подія. Раніше всім керувала АРИСТОКРАТІЯ. Саме в неї була монополія на владу, багатство, становище в суспільстві. Чому, за які заслуги? А тому, що так записано в геральдичній книзі. Колись, давним-давно.
А тепер, в епоху капіталізму, елітою нації ставала ТЕХНОКРАТІЯ – породження буржуазії. І технократія не буде терпіти владу потомствених дворян, в яких немає досягнень і заслуг. Технократія ворожа аристократії, технократія вимагає для себе політичних прав і свобод. Технократія породжена технологічною революцією і вона є революційним класом, який має закріпити своє панівне становище тільки в ході політичної революції. І протиріччя між аристократією і буржуазією з технократією носить принциповий і непримиренний характер.
Утворилася диявольська суміш: буржуазія і технократія, вона стала книжечки заборонені почитувати, свободами європейськими захоплюватися і базікати на заборонені теми почала: типу, добре було б у Росії цензуру відмінити, та парлЯменти заснувати по європейському зразку.
А реакція у властей предержащих на таке яка? Малчать! Нє пущать!

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:51 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

В часи Олександра ІІІ настала феодальна реакція – кухарчиних дітей в гімназіях вчити заборонили, відповідно, в університети вони поступити не могли, про вільну пресу веліли забути, а за базікання про парламент шибкоумні (в одне слово) в Сибір за казенний кошт мандрували. Земства стали позбавляти всілякої самостійності за найменшої можливості.
Але революційний клас назад в стійло загнати неможливо!
Ось в чому фокус-то (Це знову Воланд. «Майстер і Маргарита»)!
Інженер не може мати психологію підневільного тупого і забитого раба-холопа! Крім того, він має освіту, тобто, авторитет церкви для нього відсутній автоматично. А цар-імператор в Росії хто? Помазаник Божий! А коли Бог не авторитет, то цар – всього тільки клоун, паяц, шут гороховий, блазень у ковпаку з брильянтами замість брязкалець. Як же таке стерпіти Помазанику Божому і його вірним холопам? Давити крамолу! Нагнути всіх, хто загордився і багато про себе розуміти став! І давили! І нагинали! І в Сибір засилали. І вішали.
У відповідь революційний клас породив терористів і полетіли бомби в представників еліти. Немає реформ – будуть бомби!
Почалася індустріалізація в Росії і у аристократії залишився один союзник – селянство. Але на той час воно не може бути опорою царя і аристократії. Селянство у власне Росії убожіє і деградує. Так, селянство не бажає ні парламенту, свободи слова, воно бажає землі. Але землі стає все менше, а селян все більше.
Необхідні були реформи, але верхівка політичних реформ не бажала. Які політичні реформи?!!
Антагонізм між аристократичною феодальною верхівкою на чолі з царем з одного боку і буржуазією, технократією і пролетаріатом з іншого тільки зростав. З кожним роком можливість реформування суспільства ставала все примарнішою.
В 50-60 роки ліберальні свободи, даровані царем, сприймалися суспільством з вдячністю і палким захопленням: «душка-цар!», а в 90-і будь-які поступки властей виглядали, як слабкість, і провокували бажання «добити гадину». Режим бореться і витрачає все більше і більше сил. Але їх не вистачає. І царський режим в припадку мракобісного безумства намагається зупинити промислову революцію.

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:52 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Ось до чого це привело
Цитата:

«В 60-80 годы XIX века почти 60% потребляемого в стране металла покупалось за границей. Причиной была уже вопиющая технологическая отсталость русской металлургии. До последнего десятилетия XIX века две трети чугуна в России всё ещё производили на древесном угле. Только к 1900 году количество чугуна, выплавленного на каменном угле, превысит количество получаемого за счёт чудовищной массы пережжённого дерева.
Очень медленно, в отличие от западноевропейских стран тех лет, внедрялись новые технологии. Так, в 1885 году из 195 доменных печей в России 88 были еще на холодном дутье, то есть на технологии начала XIX столетия. Но и в 1900 году такие печи с почти вековым отставанием в технологическом процессе, всё еще составляли 10% доменных печей Российской империи.
В 1870 году в стране работало 425 новых «пудлинговых» печей и 924 «кричных горна» на старой технологии начала века. И только к концу XIX столетия число «пудлинговых» печей превысит количество «кричных горнов», созданных ещё руками крепостных рабочих».
http://rusplt.ru/society/russkiy-metall ... 15601.html
Коротше, цар мати броненосці, залізниці і нарізну артилерію бажав, а промислової революції не бажав, бо вона означає кінець монархії. В підсумку отримав 1856 рік – Росія програла війну коаліції провідних європейських країн, бо вона була приполярною папуасією в порівнянні з ними. А в 1904 році Російська імперія програла війну вже колишній азіатській папуасії – Японії, яка на той час перестала бути папуасією. За 36 років Японія успішно завершила індустріальний перехід, консенсус в суспільстві зберігся і був зміцнений, а Російська імперія 49 років смикалася між бажанням вижити в світі і страхом перед революцією. Результат – монархія разом з Російською імперією здохла, а революція все одно сталася – жорстока, кривава, руйнівна і вкрай виснажлива.
Цусима була зовсім не випадковою подією, збігом нещасливих випадковостей. Весь флот був втрачений, не потопивши жодного ворожого корабля – і це смертний вирок феодальній імперії, що впала в маразм!

Автор:  stranger [ 05 вересня 2015, 22:53 ]
Тема повідомлення:  Re: Українська революція 1917 року

Робимо висновок, що був революційний клас, і не один, а цілих два: буржуазія з технократією і пролетаріат, і вони палко бажали повалити царат? Та ж ні!
Повернемося до питання, що поставлене на початку теми: хто бажав революції?
Ніхто!
Ні цар, ні Дума, ні її голова пан Родзянко, ні помірковані революціонери. Безбашенні революціонери сиділи по сибірах і в’язницях. Робітники і селяни також революції не бажали.
Робітники бажали 8-годинний робочий день і велику зарплату, селяни хотіли доброго врожаю, солдати хотіли брататися, пити горілку і трахати баб. Офіцери хотіли стати генералами, генерали хотіли слави і орденів. Гімназистки і курсистки хотіли великої і чистої любові, гімназисти хотіли на війну і стати героями, міщани спокійного життя, цар-батюшка бажав захапати Цар-город у турок, мала буржуазія хотіла стати великою, велика прагнула великих баришів і так до нескінченності.
Ліберальна опозиція хотіла «відповідальне міністерство», тобто, міністерство, що звітувало перед Думою. Це була межа їхніх бажань і обґрунтовували вони це бажання саме захистом від революції!
Царю це не подобалося і він загрожував Думу розігнати. 10 лютого голова Думи, лідер октябристів Родзянко приїжджає до царя з доповіддю про стан справ. Він заявляє, що у випадку розпуску Думи в країні спалахне революція, яка
Цитата:

«сметет вас, и вы уже не будете царствовать».
«Ну, Бог даст»
відповів імператор
Цитата:

«Бог ничего не даст, вы и ваше правительство все испортили, революция неминуема»
сказав Родзянко.
За кілька днів Родзянко пише царю записку і в ній благає врятувати Росію від хаосу, в який країна стрімко котиться. Він не пише про революцію: http://istmat.info/node/24184 – чи може таке писати людина, що бажає революції?
І в час, коли в Петрограді почалися заворушення, Родзянко думає про те, як врятувати монархію, навіть ціною зречення царя Миколи ІІ. На депешу Родзянки 26 лютого
Цитата:

«В столице анархия, правительство парализовано... Медлить нельзя. Всякое промедление смерти подобно. Молю Бога, чтобы в этот час ответственность не пала на венценосца»
– Родзянко бачить наближення катастрофи, пропонує негайно робити громовідвід на пороховому складі, реакція царя:
Цитата:

«Опять этот толстяк Родзянко мне написал разный вздор, на который я ему не буду даже отвечать»
, і щоб настирний Родзянко йому ахтунгами не докучав, Микола ІІ приймає геніальне рішення: відправити думців на два місяці на канікули і розпустив Думу.
Йде жорстока, ще не бачена війна, а особа наділена вищою владою в державі нічого не робить, крім того, що карає людину, яка сповіщає про погані новини. Така поведінка коронованого ідіота дістала всю без винятку еліту царської Росії – великих князів, генералів, буржуазію, думців. І вона, ця еліта, відвернулася від монарха. Примус дурнуватого самодержця зректися корони був відчайдушною спробою якось призупинити революцію.
До речі, серед думців були і справжні змовники. Група депутатів починає готувати змову з метою повалення Миколи ІІ, який, очевидно для всіх, був неадекватним, і щоб врятувати режим, запобігти революції, Гучков со-товаріщі, хотів здійснити палацовий переворот.
То хто роздмухував революцію? Найрадикальніші революціонери-соціалісти її не чекали. Вони її боялися і вважали справою абсолютно безнадійною. Думці влади не бажали, вони мололи язиками про «відповідальне міністерство», а коли 27 лютого біля Таврійського палацу зібрався натовп і ВИМАГАВ від думців взяти владу, вони обісралися від страху. Один тільки балабол Саша Керенський вийшов до натовпу і юрба його на руках носила. Тільки наступного дня було оголошено про створення Тимчасового комітету Думи на чолі з Родзянко. На кілька годин раніше була створена Петроградська Рада на чолі з меншовиком Чхеїдзе. Революція звершилася. Армія перейшла на бік «нової влади», якої ще не було. Цар ще не зрікся, але остаточно і безповоротно владу втратив.
Результат для нього особисто і його сім’ї сумний – підвал будинку інженера Іпатьєва.

Сторінка 1 з 3 Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/