Форум сайтa pvz.in.ua

Вітаємо Вас на нашому форумі!
Сьогодні: 19 вересня 2019, 03:39

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 50 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 24 листопада 2015, 14:14 
Офлайн
Військовий старшина
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 17:14
Повідомлення: 520
Звідки: Дніпро
Reputation points: 2

Add reputation pointSubtract reputation point
А в нашій ситуації ,якщо білоруси ,створять свою некомуністичну державу,як треба поступати?


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 24 листопада 2015, 14:48 
Офлайн
Генеральний хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:45
Повідомлення: 941
Звідки: Волинь
Reputation points: 4

Add reputation pointSubtract reputation point
khorolec написав:
А в нашій ситуації ,якщо білоруси ,створять свою некомуністичну державу,як треба поступати?

Як завжди з позиції сильнішого ;) Тобто нам все, що ми хочемо, а вам все що лишається. Поліські райони для нас стратегічно-важливі, якщо за них делегація УНР боролась, то в УД також щедрістю в роздаванні земель не славилась.

_________________
І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" І мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" (с) Степан Бандера

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! /Т.Г. Шевченко/


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 24 березня 2016, 01:23 
Офлайн
Генеральний хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:45
Повідомлення: 941
Звідки: Волинь
Reputation points: 4

Add reputation pointSubtract reputation point
Давно вже обдумував білоруське питання в нашій АІ, а конкретніше той момент, з якого історія Білорусі піде по іншому.
Отож згідно цієї монографії "ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ В БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕГОВОРАХ 1918 р." в Реалі було так:

Цитата:
28 квітня 1918р. білоруська сторона підготувала свій проект прелімінарного договору з питань кордонів. Згідно з ним, передбачалося продовжити білорусько-українські переговори лише після підписання російсько-українського договору. Переговори повинні бути тільки двосторонніми, ніякі держави не мали права втручатися в них. Обидві сторони обіцяли підтримку одна одній на майбутніх переговорах з більшовицькою Росією в Курську.
Цей проект договору повинен був розглядатися на спільному засіданні 30 квітня. Однак державний переворот в Україні різко змінив ситуацію. Уряд гетьмана П.Скоропадського просто не призначив нової делегації, хоча і не відмовився від продовження
переговорів.
.
У червні 1918 р., у зв’язку з відкликанням О.Цьвікевича і С.Рак-Міхайловського в Мінськ, діяльність делегації була згорнута. Підбиваючи підсумки, потрібно відзначити, що основне завдання білоруської місії в Києві виконане не було: кордони залишилися без змін. Формально у виграші залишилася Україна, яка продовжувала контролювати Полісся та залізницю Берестя –Гомель–Брянськ.
Намагання білоруських діячів домогтися відновлення історичного кордону певною мірою були справедливі, але в тій політичній ситуації це було нереальним. Першим серед білорусів це зрозумів О.Цьвикевіч, однак під тиском інших членів місії він мусів відступити. Через це переговори з самого початку були приречені на провал. Обидві делегації пропонували одна одній дуже контрастні варіанти проведення майбутнього кордону і, що найважливіше, ніхто не збирався поступитись своїми інтересами задля досягнення порозуміння. А останнім поштовхом до згортання переговорів стала зміна державної влади на Україні: новий уряд П.Скоропадського формально не відмовився від продовження переговорів, однак нової делегації не призначив, чим завів переговори в глухий кут.


В Альтернативі у нас можливо вийде так:
- Діяльність білоруської делегації в Україні не згортається, можливо їхня робота зводиться до мінімуму, О.Цьвікевич таки покине Україну і можливо згодом повернеться або місію очолинь інший білорус.
- Десь в жовтні-листопаді 1918р. Гетьман П.Скоропадський призначає уповноважену українську делегацію на переговори з білорусами. Переговори починаються з грудня 1918р. в Києві.
- Переговори тривають довгий час (можливо до середини 1919, можливо й швидше, сам не визначився, но тут мабуть будуть перерви через переговори України і Білорусі (кожна окремо) з більшовицькою Росією). Результатом стає так звана "Київська угода" Скоропадського - Льосика (щось дуже схоже на "Варшавську угоду 1920р." Пілсудського - Петлюри.
Суть "Київської угоди" полягає в тому, що:
- Українська Держава офіційно визнає Білоруську Народну Республіку та її вищий керівний орган - Раду БНР, як єдиного легітимного представника білоруського народу.
- Натомість Рада БНР відмовляється від Поліських повітів на користь України і відмовляється від претензій на них.
- Корднони з іншими сусідами БНР визначає без участі України, Україна визнає їх по факту.
1. Український уряд визнавав право БНР на незалежне існування в межах на північ, захід і схід, які будуть визначені домовленостями із сусідніми державами. Одночасно Українська Держава визнавала Раду суверенної Білоруської Народної Республіки на чолі з Головою Ради БНР Язепом Льосиком як верховну владу в БНР.
2. Кордони БНР встановлювалися таким чином, що Українська Держава в обмін за визнання незалежності Білорусі діставала Берестейщину, Поліські повіти, Гомель та Стародубщину.
3. Кордон проходить по лінії, яку фактично контролює Україна.
4. Обидві сторони взаємно зобов'язувалися не укладати міжнародних угод, небезпечних для будь-якої з них.
5. Національно-культурні права мали забезпечуватися громадянам української і білоруської національностей на територіях обох держав.
6. Укладалася військова конвенція, що становила інтегральну частину цього договору, згідно якої в Україні почали формуватися білоруські військові формування під командуванням Ген.штабу Української Держави. Формування мало відбуватись в Києві, Мозирі та Одесі.
7.Умова залишалася таємною і без згоди обох сторін не могла бути опублікована, за винятком параграфа 1, який оголошувався відразу ж після підписання угоди.
8. Умова вступала в силу негайно по її підписанню. Як таємний, договір не підлягав ратифікації.

Також після підписання до України переїзджає уряд БНР, який до того перебував в Литві.
В лютому 1920 року під зверхність БНР перейшов загін Станіслава Булака-Балаховича, який згодом став одним з найбоєздатніших підрозділів білоруської армії.

Ну от вийшло щось таке! Хто що ще порадить?

_________________
І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" І мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" (с) Степан Бандера

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! /Т.Г. Шевченко/


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 24 березня 2016, 01:43 
Офлайн
Сотник
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:57
Повідомлення: 455
Reputation points: 2

Add reputation pointSubtract reputation point
gazon я схильний вважати, що фактичні перемовини, визнання та угоди про кордон відбудуться десь у 1920-му - швидше за все коли більшовики черговий раз займуть більшу частину Білорусі та сильно відтиснуть білих на південь. Скажімо, це матиме місце десь у квітні-травні 1920 року. Але слід зважати на те, що з дипломатичних міркувань ми можемо потягнути час з ратифікацією до провалу перемовин з більшовиками та початку війни з ними - сподіваючись уникнути війни в тому числі ціною Білорусі. Фактичне відновлення Білорусі як окремої держави відбудеться після нашого наступу восени 1920 року, тоді ж сформується уряд, який нас влаштовуватиме, і відбудеться підписання Ризької угоди між нами та Білоурсами з одного боку та більшовиками з іншого. Ну а потім вже відбудуться перемовини з поляками, литовцями, де ми виступатимемо як союзник Білорусі, конфлікт з Польщею, ну а потім Білорусь буде незалежною державою під нашим впливом, бо хто ще гарантує їх незалежність та збереження земель від Польщі та більшовиків, як не ми. Плюс - нам потрібний альтерантивний Польщі шлях до Балтійського моря.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 24 березня 2016, 11:41 
Офлайн
Генеральний хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:45
Повідомлення: 941
Звідки: Волинь
Reputation points: 4

Add reputation pointSubtract reputation point
sergei-lvov написав:
gazon я схильний вважати, що фактичні перемовини, визнання та угоди про кордон відбудуться десь у 1920-му


А чи не запізно це в 1920-му??? Я маю на увазі, що БНР і УД(УНР) постали в 1917-1918рр. І два державні утворення (хоч і на різній стадії державотворення) будуть чекати 2 роки до 1920-го щоб домовитись?

_________________
І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" І мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" (с) Степан Бандера

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! /Т.Г. Шевченко/


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 26 березня 2016, 01:11 
Офлайн
Сотник
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:57
Повідомлення: 455
Reputation points: 2

Add reputation pointSubtract reputation point
gazon написав:
sergei-lvov написав:
gazon я схильний вважати, що фактичні перемовини, визнання та угоди про кордон відбудуться десь у 1920-му


А чи не запізно це в 1920-му??? Я маю на увазі, що БНР і УД(УНР) постали в 1917-1918рр. І два державні утворення (хоч і на різній стадії державотворення) будуть чекати 2 роки до 1920-го щоб домовитись?

А про що раніше домовлятись з білорусами? Вони не контролюють свою територію, не мають суттєвої армії, не згодні прийняти наші умови щодо кордонів. До того моменту, як в нас виникне потреба/можливість відновлення Білорусі, домовлятись нам з ними нема про що.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 03 червня 2016, 22:59 
Офлайн
Генеральний хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:45
Повідомлення: 941
Звідки: Волинь
Reputation points: 4

Add reputation pointSubtract reputation point
Ось натрапив на матеріал білоруського "радіо "Свобода"
Казакі, старшыны, генэралы — як беларусы ў Арміі УНР ваявалі

Переклав гугл-перекладачем:

Свобода вивчає матеріали в недавно відкритих архівах СБУ про участь білорусів у війнах за незалежність України.
Історія визвольного руху - один з численних напрямків діяльності Інституту національної пам'яті України, створеного в 2006 році для відновлення і збереження національної пам'яті. За час своєї діяльності українські історики зібрали відомості про декілька десятків тисяч бійців Армії Української Народної Республіки, яка є символом першої хвилі національного руху за незалежність. Дослідження ще тривають, в тому числі завдяки недавно відкритим для суспільства архівом радянських спецслужб, але вже зараз фахівці констатують, що в рядах регулярної української армії 1917-1921 років воювали і білоруси, причому два з них у своїй військовій кар'єрі просунулися на вищі посади керівництво Армії УНР, ще дев'ять служили голови - офіцерами.

Генерал-хорунжий армії УНР Йосип Белевич (укр. - Йосип Білевич) народився в Полоцькому повіті, генерал-хорунжий Олександр Пороховщиков (Олександр Пороховщиков) народився в Санкт-Петербурзі, хорунжий 1-й кулеметний дивізії Антон Белінський (Антон Білинський) народився в Мозирі Мінської губернії, казок 4-ї Київської дивізії Володимир Бортницької (Володимир Бортницької) народився в Бердичівському повіті Мінської губернії, казок 4-ї Київської дивізії Данила Герасимук (в різних архівах його прізвище українською мовою зазначається в декількох варіантах: Данило Герасимук, Герасим'юк або Гарасімук) народився в місті Бахмач Волинської губернії, Микола Іванов (Микола Іванів) - уродженець Гродненської губернії - в Армії УНР дослужився від старшини до підполковника, писар 4-ї Київської дивізії Олександр Лісовський (Олександр Лісовській), діловод однієї з військових частин 4-й Київської дивізії Михайло Малевич (Михайло Малевич), юнак армії УНР Григорій Спартак (Григорій Спартак) народився в селі Реплін Холмської губернії, фельдшер лазарет 4-ї Київської дивізії Андрій Шафрановскі (Андрій Шафрановській) і старшина Іван Щербо (Іван Щербов) народився у Вільнюсі. Доля більшості з них до цих пір залишається невідомим.

На прохання Свободи прізвища і деякі відомості про білорусів зібрав заступник керівника управління інституційного забезпечення політики національної пам'яті Інституту національної пам'яті Павло Подобєд. Історики не виключають, що в результаті подальших досліджень будуть відкриті й інші білоруські імена українського визвольного руху, але закликають приєднатися до роботи і білоруських фахівців.

- Як вийшло, що білоруси поїхали захищати Українську Народну Республіку, хоча в той же час на території сучасної Білорусі слід було відстоювати свою народну республіку?

- Якщо ми говоримо про участь білорусів у визвольному русі України, зокрема, про період 1917-1921 років, то дуже часто люди, які цікавляться цією темою, намагаються на це дивитися очима сучасника і навіть десь проводити паралелі із сучасною війною, що відбувається зараз на сході України, де білоруські хлопці теж борються зі зброєю в руках на боці української держави. Тому дуже часто погляд екстраполюється з сучасних подій на події минулого.

Насправді контекст тих подій був трохи іншим. 1918 рік, рік проголошення незалежності Української Народної Республіки - це був час, коли розвалювалися дві великі імперії - Російська та Австро-Угорська, і Білорусь до 1918 року, як і Україна, були маленькими гвинтиками у великій системі Російської імперії. Вивчаючи біографії тих громадян, які опинилися в рядах армії УНР, ми дізнаємося, що люди могли народитися десь на Гродненщині, а вчитися в Вільнюсі, народитися в Вільнюсі, а вчитися в Санкт-Петербурзі, народитися в Мінську, а отримати, наприклад, медичну професію в Вільнюсі і приїхати за розподілом працювати лікарем на Поділлі. Тому і шляхи в українську армію були різні. Хтось приїхав на роботу, навіть на цивільну роботу в Україні, і його вже тут на території України застали події української революції, хто був мобілізований до Червоної Армії ще на території Білорусі, а потім перекинутий на фронт сюди в Україну, щоб воювати на боці більшовиків проти української армії, і вже потім, використавши добра нагода або просто потрапивши в полон, вони висловлювали своє добровільне бажання продовжити службу і вже воювати на стороні українців.

Службу в армії УНР вибирали з різних причин - хтось бачив можливість вижити, хто по національно-патріотичних мотивів, знаючи, що аналогічні процеси національного становлення відбуваються і в Білорусі, і в такий спосіб намагався взяти участь у визвольному русі. І тут слід зазначити, що в українській армії, якщо її порівнювати з іншими військами, які воювали проти більшовиків, наприклад з армією Денікіна, білоруси дуже часто декларували білоруськість. Вони не боялися цього робити. І вони, незалежно від своєї національної приналежності, могли зробити військову кар'єру і повністю самореалізуватися в українській армії. Згідно з архівними документами, можна сказати, що білоруси служили в українській армії, починаючи від козака, тобто від звичайного рядового з рушницею, який йшов в бій, і закінчуючи генералами на високих посадах, які визначали долю сотень, а то і тисяч людей.

- Знову ж таки, напрошуються паралелі з сучасністю, коли в українському уряді працюють іноземні громадяни. А тоді просто було білорусам потрапити на вищі керівні посади в Армії УНР?

- Треба почати з того, що між білорусами і українцями, навіть при наявності дискусій щодо спільної українсько-білоруського кордону або територіальних суперечок, ніколи не було збройних конфліктів. Завжди говорилося, що необхідно відстоювати державну незалежність, потрібно отримати українську і білоруську державність, а після цивілізовано вирішувати питання. Тому на відміну від поляків, на відміну від росіян - і «білих», і «червоних», на відміну навіть від румунів, які дотримувалися нейтралітету, хоча в принципі симпатизували українському рухові, у нас все ж ніколи не було збройної боротьби з білорусами за землю, по крайней мере, з 1917 по 1921 рік. Саме тому жодна білоруське прізвище не має якоїсь негативної забарвлення. Коли ми говоримо про генералітет, то це два найбільш відомі генерали Армії УНР - Йосип Белевич і Олександр Пороховщиков.

Белевич надзвичайно визначився ще в період Першої світової війни, зібрав весь Георгіївський бант, георгіївську зброю. Це говорить про те, що людина була не просто, як зараз модно говорити, паркетним генералом, але і водив своїх солдатів в атаку під час Першої світової війни, за що отримав цілий ряд нагород Російської імператорської армії. Опинившись в Україні в 1918 році, він, не вагаючись, ще в березні 1917 року, відразу після проголошення УНР, поступив на службу в українську армію, командував різними підрозділами. Людина, який разом з українським військом розділив весь його долю. 21 листопада 1920 року, коли капітулювала російська армія Петра Врангеля, коли все антибільшовицькі сили склали зброю, армія УНР останні десять днів цієї листопадової драми воювала проти більшовиків самостійно, і під натиском червоних була змушена відступити за річку Збруч на територію тодішньої Польщі і скласти зброю. Вони потрапили в табори військовополонених. У табір військовополонених потрапив і Йосип Белевич. В еміграції він брав участь в українському політичному житті, в той же час не припиняв себе ідентифікувати як білорус, навіть підкреслював, що він білорус. Белевич помер у Кракові в 1942 році і похований на місцевому Ракавецкіх кладовищі, де спочиває цілий ряд старшин Армії УНР та представників української і білоруським еміграції.

Другий генерал, Олександр Пороховщиков, народився в Санкт-Петербурзі, але відбувався саме з білоруським сім'ї, яка робила кар'єру в тодішній Російській імперії. Закінчив фізико-математичний факультет в Санкт-Петербурзі і отримав природничо професію і вже з цієї спеціальності просувався в армії. Як учасник Першої світової війни, він відзначився у ряді битв і знову ж таки, як і в випадку з Белевич, завершення Першої світової війни він зустрічав в Україні, і саме в цей період - 1917-1918 роки - знову ж таки, як і Белевич, Пороховщиков був змушений для себе робити вибір, на чиєму він боці. Тоді до 80 відсотків колишніх офіцерів Російської імператорської армії вибирали для себе позицію очікування, мовляв, подивимося, як будуть розвиватися події. Белевич командував дивізією, Пороховщиков знаходився на штабних посадах, був начальником штабу дивізії. Обидва вони взяли українська сторона ще в 1918 році, не в 1919 році, коли з'явилася Західно-Українська республіка, не в 1920 році, коли був підписаний українсько-польський пакт, а саме ось в ті складні часи ці білоруси вибирають для себе українську позицію і стають на бік УНР.

Пороховщиков в армії УНР очолював штаби кількох дивізій в різні періоди, і, власне, закінчив свою військову кар'єру як начальник Військово-історичного відділу Генштабу УНР. Подальший його доля, на жаль, невідомий. Українські дослідники намагаються зрозуміти, що з ним сталося після 1938 році в еміграції.

- В яких умовах Белевич і Пороховщиков емігрували до Польщі?

- Це була вимушена міграція разом з українським військом. Міграція армії тоді відбувалося в двох генеральних напрямках. Перший і основний - це 15 тисяч козаків i старшин Армії УНР, які 21-22 листопада 1920 року перейшли річку Збруч, виявилися в Польщі, в таборах військовополонених, і другий варіант, який розділив хорунжий першої кулеметної дивізії, білорус за походженням Антон Белінський, уродженець Мозиря, - це iнтернаваньне в Румунію. Зокрема, якщо в листопадових боях кулеметна дивізія Армії УНР була притиснуті до румунського кордону і відрізана до правого крила фронту, змушена була перейти кордон, скласти зброю і бути інтерновані в містечко Арадеа-Маре в Румунії. І там цілий ряд білорусів, ідентифікували себе головою української армії, які перебувають у таборах інтернованих. Але при цьому вони не соромилися і завжди говорили, що вони білоруси і шукали контакти з білоруськими громадами як в Румунії та Польщі, так і в інших країнах політичної еміграції.

- Якою була загальна чисельність Армії УНР і можна зробити висновок про відсоток білорусів в ній?

- За словами вчених, в загальному армія УНР в період з 1917 по 1921 року досягала 200 тисяч військовослужбовців. 90 тисяч було в грудні 1918 року, коли відбувалося антигетманавскае повстання. В армії абсолютно здебільшого були українці. Армія УНР була скоріше селянська, а не робітничо-селянська, як Червона армія. І більшість козаків i старшин були вихідцями з села. Статистику важко вирахувати, оскільки на сьогоднішній день до нас документально дійшли відомості про 30-40 тисяч імен, тому ми маємо якийсь шматочок загальної мозаїки. Якщо ж говорити про національність, то можна говорити тільки про національність старшин, що зараз відповідає терміну «офіцери». Тільки старшини Армії УНР залишали про себе якісь анкетні дані, облікові картки, нагородні листи і так далі. Коли ми говоримо про козаків, тобто пересічних, то таких даних дуже мало. Виняток - герої Базару, серед яких є п'ятеро білорусів - Володимир Бортницької, Данила Герасимук, Олександр Лісовський, Михайло Малевич, Андрій Шафрановскі. Ми маємо ці відомості тільки тому, що ці козаки, звичайні рядові воїни, в числі інших 359 воїнів Армії УНР потрапили трагічно в полон під час бою під Малими Минькамі в листопаді 1921 року, і більшовики перед їх розстрілом в Базарі провели їх анкетування. За походженням, серед розстріляних білоруси були третіми після українців і росіян. Слід ще сказати, що в документах ми зустрічаємо такі дивовижні рядки в графі національність, як «православний», «слов'янин» та інші. І те, що білоруси себе розкрили і самаідентифікавалі в українській армії, напевно є свідченням тих процесів національного становлення. Пролита кров в боротьбі за свободу, як би це не звучало, спрацювала певної таким лакмусовим папером, щоб люди ідентифікували себе за національною ознакою. Тепер імена цих п'ятьох білорусів увічнені на меморіалі в місті Базар Житомирської області. І я запрошую при нагоді відвідати це історичне місце всіх, хто цікавиться українською військовою історією і білорусами в Україні, які брали участь в боротьбі українців за незалежність.

_________________
І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" І мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" (с) Степан Бандера

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! /Т.Г. Шевченко/


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 05 березня 2018, 00:25 
Офлайн
Хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 22 січня 2015, 16:29
Повідомлення: 231
Звідки: Рівненщина
Reputation points: 2

Add reputation pointSubtract reputation point
Чи розглядав хтось можливість утворення умовно білоруської держави шляхом об'єднання Серединної Литви та Мінської губернії???
Якщо поляки не матимуть успіху у війні з нами , які в них шанси у просуванні в Білорусі???
Чи візьмуть вони Мінськ та вийдуть на лінію Березини, чи лишаться по лінії старих німецьких окопів???
Хтось має якісь міркування з цих питаннь???

_________________
Шлях до волі кожної нації густо встелений кров'ю - як кров'ю своєю, так і кров'ю ворожою...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 05 березня 2018, 16:28 
Офлайн
Генеральний хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 21 січня 2015, 12:45
Повідомлення: 941
Звідки: Волинь
Reputation points: 4

Add reputation pointSubtract reputation point
Valentine написав:
Чи розглядав хтось можливість утворення умовно білоруської держави шляхом об'єднання Серединної Литви та Мінської губернії???
Якщо поляки не матимуть успіху у війні з нами , які в них шанси у просуванні в Білорусі???
Чи візьмуть вони Мінськ та вийдуть на лінію Березини, чи лишаться по лінії старих німецьких окопів???
Хтось має якісь міркування з цих питаннь???

Я з самого початку виступав, за те що у разі існування АІ УД і неможливості захопити Галичину, Польща переключиться на Білорусь і захопить її по Березину.
А от незалежна Білорусь це була ваша ідея ;)

_________________
І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" І мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" (с) Степан Бандера

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! /Т.Г. Шевченко/


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Питання Білорусі в нашій АІ
ПовідомленняДодано: 05 березня 2018, 18:28 
Офлайн
Хорунжий
Аватар користувача

З нами з: 22 січня 2015, 16:29
Повідомлення: 231
Звідки: Рівненщина
Reputation points: 2

Add reputation pointSubtract reputation point
gazon написав:
Valentine написав:
Чи розглядав хтось можливість утворення умовно білоруської держави шляхом об'єднання Серединної Литви та Мінської губернії???
Якщо поляки не матимуть успіху у війні з нами , які в них шанси у просуванні в Білорусі???
Чи візьмуть вони Мінськ та вийдуть на лінію Березини, чи лишаться по лінії старих німецьких окопів???
Хтось має якісь міркування з цих питаннь???

Я з самого початку виступав, за те що у разі існування АІ УД і неможливості захопити Галичину, Польща переключиться на Білорусь і захопить її по Березину.
А от незалежна Білорусь це була ваша ідея ;)

Я пам'ятаю... Тому й намагаюся розвинути тему Білорусі так, щоб вийшло найбільш реалістично... А врахувавши всі можливі фактори ( ну, принаймні, ті які мені відомі ))), в мане й виходить те що виходить... Тобто, якщо й буде якийсь варіант із білорусами, то це буде зроблено руками поляків...
Тут є ще один момент... Армія Ґаллєра. В реалі французи вели в лютому 1919 року переговори із представниками Директорії УНР. В альтернативі місце республіканців займають гетьманці. Є всі шанси, що переговори завершаться успішно. Але... Питання про терміни проведення самих переговорів, та якщо вони проводитимуться в аі так само в лютому, то як на них вплине Львівська офензива об'єднаних українських армій... Якщо переговори не проваляться, то є декілька варіантів... 1. Армія Ґаллєра може бути використана проти більшовиків в Білорусі.
2. Тавневої офензиви поляків може не відбутися.
3 Замість протистояти полякам на сході, українська армія може бути задіяна проти червоних на сході.
Щось таке от... Та й сама межа просування поляків в Білорусі залишається нез'ясованою. Якщо Блакитна армія наступає на Мінськ, то лінію Березини вони займають на початку літа. В перспективі можуть залізти й далі аж до Дніпра та Двини...

_________________
Шлях до волі кожної нації густо встелений кров'ю - як кров'ю своєю, так і кров'ю ворожою...


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 50 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум PHPBB2 на MyBB2.ru, Также возможно создать форум бесплатно PHPBB3 на Getbb.ru
Український переклад © 2005-2007 Українська підтримка phpBB