Натрапив на таку статтю, з дечим згідний, з дечим ні, але от зацікавила версія з назвою Івано-Франківська (Впринципі Станіславів я теж планував перейменувати на честь Франка, але десь в 30-х - 40-х)
Цитата:
Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.
Наскільки виправдане вживання назв Мелітополь, Нікополь, Сімферополь, Севастополь, Тирасполь?
Ніяк не виправдане. Другою частиною таких назв є грецьке πόλης – місто. Але ці назви давно засвоєні українською мовою, і їх потрібно використовувати у формах Мелітопіль, Нікопіль, Севастопіль, Симферопіль, Тираспіль, як Тернопіль, Златопіль, Костопіль, Ямпіль, другий складник яких пов'язаний з українським словом поле.
Світлана Гавва - прізвище перекручене. Українською мовою має бути Ґава. Це один із способів перекручень українських прізвищ – уставляння в них зайвих звуків. Порівняймо: прізвище Нелин - дуб, що не скидає на зиму листя, не линяє, перетворили на Неллін, тобто пов'язали з запозиченим жіночим ім'ям Неллі.
Тож Світлана Ґава наводить цитату з Академічного словника української мови: "Запоріжці, одн. запорожець, р.в. запоріжця – 1) жителі Запоріжжя. 2) іст. запоріжці, рідше запорожці – українські козаки, які жили в пониззі Дніпра за порогами в XVI-XVIIІ ст". Том 3, ст. 274.
Чи щось змінилося? – запитує читачка.
Нічого не змінилося. Усе так, як в Академічному словнику.
Читач Станіслав Свідлов цікавиться, як називати мешканців Запоріжжя: запорожани чи запоріжці?
Їх треба називати запоріжці.
Генадь Побережний пише, що в 20-х роках минулого століття українські топоніми мали такий вигляд: Гумань, Прилука, П'ятихатка, Броварі, Лубні, Ромен, Конотіп, Путивель, Озів і Озівське море, Озюм. А тепер їх звуть Умань, Прилуки, П'ятихатки, Бровари, Лубни, Ромни, Конотоп, Путивль, Азов, Азовське море, Ізюм. Чи не варто, запитує читач, повернути історичні назви?
Думаю, що варто. Крім Умань та Ізюм, які потрібно залишити.
Українські історичні назви вживані в народній творчості, в класичній українській літературі. Порівняймо: "Від Києва до Лубень (а не Лубен) насіяла конопель" (народна пісня).
"Заплакала, пішла шляхом, в Броварях спочила та синові за гіркого медяник купила" (Тарас Шевченко, "Катерина").
Берегів та Мукачів (як Рахів, Тячів) мали б уживатися замість Берегове й Мукачеве. А Чернівці й Рівне варто залишити так, як є.
Містам Новоград-Волинський, Білгород-Дністровський, Хмельницький варто повернути історичні назви, відповідно Звягель, Акерман, Проскурів.
Чи правильно використовувати російські, білоруські, польські форми для називання міст на етнічних українських теренах: Таганрог, Міллерово, Бєлгород, Россошь, Осторогожск, Брест, Хелм, Пшемишль?
Неправильно. Ці міста маємо називати по-українському: Таганріг, Мілерове, Білгород, Розсош, Острогозьк, Берестя, Холм, Перемишль. Чому б нам не повчитися в греків? У них турки ще в 1453 році захопили Константинополь, перекрутили його назву на Істамбул (Істанбул, Стамбул) і закріпили її в офіційному вжитку. Проте греки досі, і офіційно, й неофіційно, звуть місто по-своєму – Константинуполіс.
Чи подобається мені назва Івано-Франківськ?
Не дуже. Коли перейменовували Станіславів, хотіли назвати його Франківськ. Але тоді був ще живий іспанський диктатор Франко, і керівники Української РСР боялися, що люди подумають, ніби місто назване на його честь, а не на честь Івана Франка.
Оце ще рахую вірним
Цитата:
Берегів та Мукачів (як Рахів, Тячів) мали б уживатися замість Берегове й Мукачеве.
І ось таке ще знайшов
Цитата:
Андрій Кузнецов цікавиться, як правильно відмінювати назву міста Дебальцеве.
Професорка Катерина Городенська в нещодавно виданій книжці "Українське слово у вимірах сьогодення" пише: "Зважаючи на те, що ці назви населених пунктів ми не пов'язуємо тепер з російськими прізвищами присвійного характеру, маємо підстави відмінювати їх як іменники другої відміни середнього роду з основою на твердий приголосний. Синельникове, Дебальцеве, Синельникова, Дебальцева, Синельниковом, Дебальцевом, у Синельникові, у Дебальцеві і под." Я з нею цілком згодний.
Цитата:
Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.
Олександр Ратушняк із Кіровограда запитує, як я ставлюся до того, щоб перейменувати його місто на Златопіль.
Ставлюся позитивно. По-перше, Сергій Миронович Кіров, діяч комуністичної партії, після вбивства якого 1934 року почалося масове перейменування населених пунктів на його честь, до теперішнього Кіровограда не має жодного стосунку. По-друге, не варто повертати назву, пов’язану з однією з російських цариць – Єлисаветград. По-третє, і це головне, Златопілля було назвою великої частини теперішньої Кіровоградської области. Згодом назву Златопіль дістало село, яке тепер злилося з містом Новомиргородом. І по-четверте, милозвучна назва Златопіль дуже прикрасила б місто, розташоване серед золотих полів, майже в географічному центрі України.