Продовження
Цитата:
20 травня 1918 (понеділок)
- Уманський союз землевласників направив лист П. Скоропадському, у якому вимагав аби поміщики і орендарі були негайно повернуті в свої господарства, щоб їм, нарешті, віддали їх маєтки, садиби, ліси, стави, пограбоване і розкрадене майно, хліб і фураж, щоб їм відшкодували усе втрачене.
- Постановою Ради міністрів, затвердженою Гетьманом, Генерального суддю С. Шелухіна призначено повновласним представником Української Держави і головою делегації для ведення в м. Києві переговорів з уповноваженим РСФРР в справі заключення перемир’я і мирового договору між Українською Державою та РСФРР.
21 травня 1918 (вівторок)
- У Києві відбувся легальний з’їзд профспілок - 1-ша Всеукраїнська конференція профспілок (тривав до 27 травня). Її скликання стало можливим завдяки підтримці з боку окупаційної та гетьманської влади. Делегати, як правило, обиралися не на місцевих територіальних конференціях, а на засіданнях рад і правлінь тих чи інших спілок. Серед учасників переважали представники РСДРП (меншовиків) та українських соціалістичних партій. Рішення конференції спрямовувалися на те, аби утримати робітників від боротьби проти існуючої влади. Конференція обрала так звану Всеукраїнську центральну раду профспілок (Уцентропроф).
23 травня 1918 (четвер)
- Почалися російсько - українські мирні переговори про розмежування, які тривали до 7 жовтня 1918р. и завершилися безрезультатно. До складу української делегації увійшли: голова - С. Шелухін, члени делегації - О. Ейхельман, І. Кістяковський, Х. Барановський, А. Свіцин, П. Линниченко, О. Сливинський.
- Рада народних міністрів України ухвалила закон про право на врожай 1918 р. на території Української Держави. Власники земель отримували право на вирощений врожай, озимина на землях, переданих в оренду восени 1917 р., належала орендарям за умов “дотримання умов оренди”. Право на врожай ярових хлібів, засіяних навесні 1918 р. за наказом генерал-фельдмаршала Г.Ейхгорна від 6 квітня 1918 р., належало особам, які засівали ці землі, але вони повинні були відшкодувати власникам останніх або тих, хто їх орендував, господарські витрати, вкладені у ці землі після збирання врожаю минулого року. Слід було також сплатити державні і земські податки й повинності, які визначалися на 1918 р., а також сплатити власникам та орендарям за користування землею, відповідно до рівня врожаю, але не більше третини середньої річної орендної платні за 1915-1917 рр. Платежі дозволялося здійснювати частково або повністю натурою.
24 травня 1918 (п’ятниця)
- На засіданні Ради міністрів Української Держави був заслуханий наказ головнокомандуючого німецькою групою військ генерала Г. Ейхгорна, у якому перелічувались міста, де захоплене німецькими військами військове спорядження розглядалось як військова здобич і її могли вільно вивозити до Німеччини. Розглядалось питання про становище Чорноморського флоту, але оголошенню постанова не підлягала. В окремому журналі Ради міністрів зазначалось, що до Києва прибула делегація з Севастополя для переговорів про дальшу долю Чорноморського флоту та його особового складу. Командування флотом передавалось Центральному Комітету (Центрофлоту). А 29 квітня 1918 р. командування флотом прийняв контрадмірал Саблін. Було ухвалено визнати флот українським і вимагати повернення суден з Новоросійська.
- У Єлисаветграді командування австрійського гарнізону заарештувало кількох гласних міської думи, звинувачених у пропаганді проти австрійського війська. Дума в засіданні 26 травня, заявила протест і вимагала звільнення ув’язнених під її поручительство.
- Австрійська військова влада провела арешти серед списаних на берег з флоту матросів за поширення більшовицької агітації.
- Наказом Гетьмана Павла Скоропадського директором Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ призначено Дмитра Донцова.
- Нота української делегації на переговорах з делегацією РСФРР у Києві про необхідність більш конкретного визначення повноважень російської делегації і пояснень щодо державно-правового устрою та юридичної природи РСФРР.
25 травня 1918 (субота)
- Прийняття «Положення про Малу Раду Міністрів», до складу якої входили товариші (заступники) міністрів або з особи, які їх заміняють з правами товаришів міністрів. Міністри у Малій раді мали право вирішального голосу. Очолював Малу раду один з міністрів або їхніх товаришів за призначенням Ради міністрів. Мала рада розглядала питання, визначені головою або товаришем того міністра, якого торкалася справа. При розгляді Радою міністрів висновків Малої ради у засіданні мав брати участь голова останньої. До її компетенції належав розгляд тих законодавчих та адміністративних пропозицій міністрів, що «через їх нескладність не потребували взаємної згоди відомств у письмовій формі», а також проекти, кошториси міністерств тощо. Діловодство Малої ради покладалося на державну канцелярію.
- Рада міністрів Української Держави на своєму засіданні прийняла законопроект про фінансування цукрової промисловості. Крім того, вона затвердила асигнування у розпорядження міністра народного здоров’я, на лікування інвалідів, що повертались, на потреби державного піклування, на видачу різним благодійним організаціям тощо.
- Гетьман П. Скоропадський затвердив Закон про тимчасове поширення української державної влади на деякі суміжні території Росії.
- Губернський староста Полтавщини С. Іваненко видав наказ відповідно до Грамоти Гетьмана про те, що право приватної власності на землю і будь-яке майно відновлюється. Усі ж розпорядження з земельних справ колишньої Центральної Ради та Тимчасового уряду Росії скасовані, а земельні комітети розпущені. Для виконання цих настанов були вироблені першочергові заходи, насамперед щодо повернення власникам їхніх господарств і майна.
- З’їзд земельних власників Бердичівського повіту, на якій зібралося кілька сотень учасників, направив телеграму голові Ради міністрів Ф.Лизогубу з вітаннями на адресу уряду Української Держави, «приветствуя его деятельность по созданию твердой и работоспособной власти в государстве».
- Вироблені умови Української Держави, за яких мали продовжуватися переговори про перемир’я між Україною та РСФРР. Вони містили вимоги аби радянські війська відійшли за демаркаційну лінію, військові операції радянських військ на фронтах мали бути припинені. Українцям і громадянам Української Держави, що мали дозвіл від українського уряду, радянський уряд повинен був забезпечити вільний переїзд з Росії в Україну з усім майном. Однією з вимог було повернення в Україну перегнаних з неї в Росію вагонів. Український уряд обмінювався з Росією представниками для захисту інтересів українців у Радянській Росії.
27 травня 1918 (понеділок)
- Гетьман П. Скоропадський затвердив Тимчасовий закон про порядок оголошення законів Української Держави, за яким публікація законів тимчасово покладалась на Державну канцелярію через «Державний вістник».
- Згідно з постановою Ради народних міністрів Української Держави від 17 травня ц.р. державним секретарем була утворена комісія по ліквідації канцелярії колишньої Центральної Ради. Згадана канцелярія складалася з двох частин: самої канцелярії і організаційної комісії, співробітники-інструктори якої на місцях інформували населення про розгортання українського національного руху, діяльність Центральної Ради та її установ. Ліквідаційна комісія виплатила утримання і ліквідаційні співробітникам вищезгаданої комісії, так само як і співробітникам канцелярії.
- Відбувся Всеукраїнський делегатський з’їзд хліборобів-власників. В ухваленій резолюції делегати висловили сподівання, що жоден урядовий законопроект щодо інтересів землеволодіння, землекористування або сільського та лісового господарства не буде вироблятися без безпосередньої участі хліборобів в особі їхніх представників. Учасники з’їзду скаржилися на те, що з двох питань – про приналежність посівів на захоплених селянами землях і про обмеження всупереч Грамоті гетьмана свободи угод на землю – законопроекти розроблялися без будь-якої участі хліборобів, а тимчасом ці рішення викликали серйозні заперечення у їхньому середовищі. Союз хліборобів-власників попереджав, що надалі такий порядок може викликати «небажані наслідки». Окрему резолюцію з’їзд присвятив розгляду проекту закону про право на врожай 1918 р. на території Української Держави. В ній зазначалося, що наказ Г.Ейхгорна стосується виключно земель, засіяних згідно із законними постановами тоді ще існуючих земельних комітетів. Делегати також висунули вимоги вжити невідкладні заходи до збереження залишків лісів, які по-хижацькому вирубалися, і зажадали відшкодування збитків їхнім власникам.
- Рада міністрів Української Держави на своєму засіданні заслухала доповідь І. Кістяківського про його поїздку до м.Одеси для з’ясування взаємовідносин українського уряду з командуванням австро-угорськими військами та про ліквідацію генерал-губернаторства в Одесі і розпуск Одеської міської думи. Міністр продовольства доповів про прибуття з Німеччини трьох поїздів з сільськогосподарськими машинами, але затягувалась справа з розцінками на них. Представники з’їзду хліборобів – власників звернулись з проханням, щоб всі законопроекти по землекористуванню і лісовому господарству розроблялись за їх участю. Порушувалося питання про відновлення копалень Донецького басейну, і ряд міністерств мали підключитись до цієї справи. Рада міністрів схвалила ряд асигнувань – Одеському і Севастопольському портам, для скликання церковного собору тощо.
28 травня 1918 (вівторок)
- На засіданні Ради міністрів Української Держави по доповіді міністра іноземних справ порушено питання про приєднання до Української Держави Карачевського, Більського, Льговського, Дмитріївського, Суджанського і Мозирського повітів. Рада міністрів ухвалила надати 2 млн. крб для виплати робітникам і адміністрації Луганського патронного заводу, реорганізувати завод так, щоб кількість робітників відповідала виробництву. Рада міністрів ухвалила і проект про військову підсудність.
- Правління Союзу поляків-землевласників і землеробів на Україні звернулося з «Прошеніем» з приводу утворення Особливих при земствах комісій для встановлення розмірів збитків і засобів їх погашення. Виходячи з того, що згаданий союз об’єднував досить значну частину землевласників Київської, Подільської та Волинської губерній і вважав себе представником найбільш постраждалої останнім часом частини населення, а тому вимагав забезпечення йому на кожному засіданні згаданої комісії не менше двох місць.
- До Києва прибула повноважна делегація Кубанської Законодавчої Ради з пропозицією про приєднання Кубанщини до України. До складу делегації входили: Голова Микола Рябовіл (Голова Кубанської Законодавчої Ради), його заступник Султан Шахин – Гирай (Голова комітету кавказьких горців), члени Ради К. Безкровний, Г. Омельченко, М. Каплин та кубанський міністр хліборобства Д. Скопцов. 3 червня 1918 р. Україна щомісяця надсилала на Кубань озброєння та інші військові матеріали.
29 травня 1918 (середа)
- Рада міністрів Української Держави прийняла текст Урядового повідомлення, яке було підготовлено у зв’язку з антиурядовою агітацією. Рада міністрів заслухала доповідь голови мирної делегації на переговорах з РСФРР про її склад. У зв’язку з страйком, який мав відбутись 30-31 травня, Рада міністрів ухвалила, що всі, хто візьме участь у ньому, будуть звільнені з роботи. Заслухавши доповідь міністра фінансів про сплату за сільськогосподарські машини, що надійшли з Німеччини, постановили, що всі розрахунки з Центральними державами мають проводитись через кредитну канцелярію міністерства фінансів. Міністра шляхів зобов’язали укласти тарифну конвенцію з Німеччиною у додаток до Брестського мирного договору
- Міністерство шляхів видало наказ про заснування на залізницях курсів українознавства, що було, зокрема, пов’язане з необхідністю виконання розпорядження міністра шляхів від 17 травня про ведення діловодства державною українською мовою. При вивченні мови лекційним способом кількість слухачів не могла перевищувати 60 осіб, на станціях, де було менше 60 співробітників, мали навчатися на сусідніх станціях. Пропонувалося користуватися граматиками Шерстюка, Огієнка або Курила.
- О 10-й год. ранку з Лук’янівської в’язниці звільнено 36 членів ІІ-го Всеукраїнського селянського з’їзду, заарештованих 10 травня За наказом німецького суду заарештованим було повідомлено, що слідча комісія, не знайшовши ніяких доказів їх вини, припинила слідство і звільняє їх. Проте було підкреслено, що у майбутньому скликати селянські з’їзди можна тільки з дозволу німецької комендатури. Заарештовані подякували ЦК соціалістів-федералістів, С. Петлюрі, редакції газети «Нова рада» і всім, хто боровся за їхнє визволення.
30 травня 1918 (четвер)
- П. Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів «Закон про військову підсудність». Їй підлягали військові за всі злочинства, зазначені у військовому Статуті про кари і за ті з зазначених в загальних карних законах службові злочинства, які порушували, обов‘язки по службі військовій. Крім того, військовій підсудності підлягали приватні особи в умовах військового стану, мешканці ворожих країв, захоплених армією під час війни за шпигунство, участь у повстаннях, опір владі, пошкодження військового спорядження, технічних засобів тощо.
- П. Скоропадський затвердив закон про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі. Усі, хто вступив на державну службу, мали заявити, що вони обіцяють «вірно служити Державі Українській, визнавати її державну владу, виконувати її закони і всіма силами охороняти її інтереси й добробут». Військові складали присягу (один варіант був вироблений для сповідаючих християнську віру, другий – для інших).
- Міністерство внутрішніх справ розіслало телеграфом такий наказ за підписом товариша міністра внутрішніх справ М. Вороновича про те, що за узгодженням з військовим міністром і на підставі закону Тимчасового уряду від 2 серпня 1917 р. дозволялось затримувати осіб, діяльність яких загрожувала спокою, безпеці і цілісності держави, без передачі цих осіб судовим властям, на строк, встановлений законом про адміністративні арешти.
- Оповіщена обов’язкова постанова міністра продовольчих справ Ю. Соколовського про заготівлю зерна, його перемолу і перемелочних продуктів. Заборонялась скупка хлібних продуктів та зерна врожаїв до 1917 р. включно будь-яким, крім членів державного хлібного бюро та їх агентів. На право закупки зерна та перемолу його кожний товарний млин мав одержати від своєї районної контори відповідний дозвіл. Всі млини, круподерки та просорушки мали зареєструватись у конторах державного хлібного бюро. Товарні млини, яким надавалось право закупки, мали працювати за встановленими державним хлібним бюро цінами.
1 червня 1918 (субота)
- Міністерство внутрішніх справ у зверненні до населення Києва закликало його підтримувати спокій, обіцяючи вжити заходи проти спекуляції і зростання цін на хліб. Для запобігання ексцесам при млинах, продовольчих складах і в місцях випічки хліба і його продажу були виставлені військові патрулі і караули.
- В Києві, Одесі та Харкові розпочалося навчання на спеціальних курсах для лекторів, які викладатимуть на літніх курсах українознавства для народних вчителів.
- У Михайлівському Золотоверхому монастирі відбулася нарада єпископів православної церкви за участю міністра віросповідань В. Зіньківського, присвячена питанню Всеукраїнського православного церковного собору. Позиція міністра про невідкладне скликання собору для негайного вирішення численних проблем життя церкви зустріла значний опір єпископату.
2 червня 1918 (неділя)
- Гетьман П. Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів Закон «Про порядок складання законопроектів, внесення їх до Ради Міністрів, обговорення, затвердження їх та про форму і порядок оголошення законів». Закон встановлював компетенцію Ради Міністрів в процесі законотворчості. Керівництво цим процесом покладалося на Державну канцелярію і на Державного секретаря, який особисто подавав законопроекти до Ради Міністрів. Закони розроблялися у відповідних міністерствах чи Державній канцелярії і вносилися до Ради міністрів через цю канцелярію за підписом міністра і посвідченням директора департаменту. Проекти подавалися у 20 примірниках (для кожного члена Ради міністрів). Державний секретар міг подавати у письмовій формі свої зауваження і побажання. При обговоренні на засіданнях Ради міністрів вівся журнал. Закон остаточно посвідчував державний секретар. Після затвердження гетьманом законопроекти ставали законами і надсилалися у державну канцелярію і для оголошення до Генерального суду (останній відав виданням «Державного вісника»). Закон Центральної ради від 17 листопада 1917 р. про тимчасовий розпорядок публікації законів скасовувався.
- Рада міністрів прийняла рішення про асигнування міністерству освіти на організацію влітку 1918 року курсів українознавства для вчителів 218 тис. карб.
- Київ. У клубі «Родина» відбулося урочисте свято з нагоди першого випуску учнів Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. На заході були присутні міністр освіти М.Василенко, посол Болгарії в Українській Державі професор І.Шишманов, ректор Українського народного університету І.Ганіцький.
- Харків. Відкриття Українських районних лекторсько-інструкторських курсів, ініційованих губернським земством. На заняття прибули слухачі з Харківської, Полтавської та Катеринославської губерній. До читання лекцій залучено професорів-спеціалістів з історії та етнографії України.
- Мелітополь. Повідомлення про початок видання нової української газети «Наш степ».
- Російська делегація оголосила декларацію від імені РСФРР про надання українцям, які проживали на російській території, рівних прав з росіянами. Вони могли користуватися усіма правами, привілеями в політичному і громадянському відношенні.
3 червня 1918 (понеділок)
- Рада міністрів Української Держави схвалила внесення змін в редакцію земельного закону: про можливість публічної продажі маєтків та земельних ділянок
- Міністерство торгу і промисловості видало «Наказ про правила, які мають виконуватися при вивозі за кордон Української Держави ріжних товарів і продуктів». Зазначено, що згідно Мирного договору, ст. 7, між Україною та Четверним союзом від 9 лютого 1918р. та господарської угоди між УНР та Німеччиною і Австро-Угорщиною комісарам міністерства торгівлі та промисловості при митницях наказувалося суворо дотримуватися спеціально вироблених правил (перевірка наявності документів відповідних міністерств та відомств з дозволом на вивіз – збіжжя, залізної руди тощо). Окремо передбачалося виробити правила ввозу в Україну з Німеччини та Австро-Угорщини.
- Відбулось засідання комісії по розгляду торгових і економічних взаємовідносин між Росією і Україною. Відносно митного союзу з Росією більшість членів комісії висловились проти нього. При обговоренні справи з товарообміном між Україною і Росією вирішено укласти тимчасовий торговельний договір строком до 31 грудня 1918 р. Були розглянуті справи з ввозом чужоземних грошей в Україну, про переїзд через кордон, про вантажі, що губились тощо.
- Полтава. Губернська земська управа оголосила збір пожертвувань на впорядкування могили Т.Шевченка, зруйнованої більшовиками.
- Після переговорів з Гетьманом Павлом Скоропадським спеціальна нарада єпископів погодилася відновити діяльність Всеукраїнського православного церковного собору і призначила його відкриття на 20 червня.
- У Києві відбувся Всеукраїнський з’їзд діячів преси, в якому взяло участь близько ста делегатів (закінчився наступного дня). З українських часописів були представлені «Робітнича газета», «Самостійник» та «Сіверянська думка». Від діячів української преси на з’їзді були присутні директор Бюро преси при міністерстві народної освіти Д. Донцов та О. Саліковський.
4 червня 1918 (вівторок)
- Відбулась нарада, в якій брали участь австрійський головнокомандуючий генерал фон Краус, Отаман Ради міністрів Ф. Лизогуб, міністр закордонних справ Д. Дорошенко, військовий міністр генерал О. Рогоза. Головне питання – координація діяльності в адміністративній галузі.
- Повідомлялось, що «Український селянський союз», який створено заходами партій соціалістів-федералістів, соціалістів-самостійників, хліборобів-демократів і трудовиків, склав відозву до українського селянства, в якій рекомендував застосовувати виважені способи боротьби за політичні, соціальні, і економічні права, не вдаватися до збройної боротьби.
- Київ. Незважаючи на прохання Ради Міністрів Української Держави не затверджувати вибори нового митрополита, Патріарх та Священний Синод видали указ про затвердження обрання митрополита Київського і Галицького, священно-архімандрита Києво-Печерської Лаври Антонія (Храповицького). Патріарх Московський Тихон звернувся з листом до гетьманського уряду з поясненням, що право затвердження виборів належить тільки церковній владі, а вимога уряду може розглядатись як посягання світської влади на компетенцію всеросійської вищої церковної влади.
5 червня 1918 (середа)
- Міністр народної освіти М. Василенко наказав видавати атестати про середню освіту нового зразка. Свідоцтво мало бути написане двома мовами: основною – українською та російською. Видавати атестати старого взірця заборонялося.
- Ростов-на-Дону. Відкриття курсів української мови. Ініціатором організації навчання виступила місцева «Просвіта». Керував курсами відомий український поет Микола Вировий.
- Спеціальним наказом міністра віросповідань В. Зіньківського було створено «Комісію в справі підготовки законопроектів церковно-державного характеру». Комісію очолив професор Ф. Міщенко.
- Направлена румунському урядові в Бухаресті нота уряду Української Держави за підписами голови Ради міністрів Ф.Лизогуба і управляючого міністерством справ закордонних Д.Дорошенка у відповідь на дипломатичну ноту румунського міністерства закордонних справ від 20 квітня 1918 р. У ній роз’яснювалися причини, з яких український уряд не міг погодитись з аргументацією румунської сторони щодо позбавлення з боку румунського уряду Бессарабії її політичної автономії і наказом про прилучення Бессарабії до королівства Румунії. Український уряд заперечував права Румунії на Бессарабію, але зазначав при цьому, що це справа волі народу Бессарабії, його самовизначення. І обидва уряди мають дійти до гідного порозуміння шляхом переговорів.